Розмова з Наталією Мельник

Наталія Мельник — письменниця-дебютантка, економістка за освітою та маркетологиня за фахом. «Жага свободи» — роман, що оповідає реальну родинну історію про молоду дівчину, яка чудово шила і мріяла відкрити власне ательє, проте Друга світова війна внесла свої корективи у її плани. Детальніше про цю книгу та про те, чому родинні історії мають велику вагу, читайте у нашому інтерв’ю.

Скільки часу довелося витратити на написання свого дебютного роману «Жага свободи»?

Першу чернетку роману я написала у квітні 2019 року в рамках письменницького марафону Таіс Золотковської. Далі роман відлежувався у шухляді кілька місяців, поки нарешті наважилася дати його бетарідерам та відправити на перший конкурс. У 2020 році, 15 березня, коли все життя зупинилося через пандемію, отримала хорошу новину про друге місце в Конкурсі літературних взаємочитань від видавництва «Відкриття». Згодом засновниця видавництва, харківська письменниця та літредакторка Наталя Васільєва, стала першою редакторкою мого роману.
Загалом редагування тривало майже два роки, впродовж яких я ще встигла отримати диплом лауреата Всеукраїнського конкурсу імені Г. Тютюнника за цей рукопис. У грудні 2021-го розпочався шлях пошуку видавця, який тривав до листопада 2024 — це дата укладання угоди з видавництвом «НК – Богдан». До речі, до видавництва я теж потрапила через літературний конкурс.

Звідки черпали натхнення для того, щоб написати історію на основі діяльності УПА?

Натхнення для створення роману — родинна історія. Прототип головної героїні — сестра моєї бабусі Анна Ухач. Молода дівчина, яка гарно шила, планувала відкрити власне ательє у Львові, але війна змінила її плани. Нуся, як називали її в родині, приєдналася до підпілля, а у 1947 році зникла безвісти.
Бабуся зберегла фото сестри, її сукні, швейну машинку та пам’ять про неї. Ця загадкова історія з дитинства не давала мені спокою.

Жага свободи : роман

199,00 грн

159,00 грн

Переглянути

Роман написано на основі реальної родинної історії. Скільки там правди, а скільки — художньої вигадки?

Історія починається з реальних героїв, поступово обростаючи вигаданими. Життя Нусі до війни на 90% описано зі спогадів бабусі, а вже починаючи з участі героїні в підпіллі — художня вигадка.

Які джерела допомагали вам правдиво описати Галичину до і під час Другої світової війни?

Спогади очевидців, зафіксовані в книгах та відкритих джерелах, проєкт Український інститут національної пам’яті, Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені С. Бандери, оцифровані газети того часу. Для опису одягу відвідувала онлайн-виставки музеїв у Парижі та Нью-Йорку, вивчала оцифровані журнали мод тих часів.

Жінка у вирі боротьби — яка вона?

Мабуть, жінки на війні такі ж, як і чоловіки. Доводиться ставити на паузу мрії, втрачати звичний комфорт, ризикувати. У війні нема нічого нормального, складні будні, невідомість кожного дня. Але, попри все, люди витримують і продовжують боротьбу. Як чоловіки, так і жінки. Направду, складне питання. Кожна людина у цьому вирі розкривається по-своєму.

Чому родинні історії цінні для нас та наступних поколінь?

Родинні спогади дають нам більше розуміння правди, ніж підручники з історії. Підручник можна переписати, а розказане напівпошепки бабусею ніхто не забере від нас. На жаль, колесо історії повернулося, і ми знову живемо в час, коли важливо зберегти кожну історію. Навіть якщо це зараз боляче для очевидців, знання правди може стати життєво необхідним нашим нащадкам.

«Жага свободи» — це ваш дебютний роман. Що ви можете порадити письменникам-початківцям?

Пам’ятати, що література — це гра в довгу. Я навіть написала собі таку фразу в блокноті у 2021 році. Не знаю статистики, але маю таке відчуття, що багато талановитих людей не доходять до фінішу, бо занадто рано розчаровуються й полишають цю справу. Робіть щодня хоча б щось для свого роману, і колись він стане книгою.

Кому ви б порекомендували прочитати ваш роман?

Усім, я ж зацікавлена особа. Мені він видається жіночим романом, але цікава й думка чоловіків про нього. Для мене важливо, щоб ця історія дійшла до якомога більшої аудиторії.
Дуже трепетно сприймають цей роман українці, які діляться своїми родинними історіями. Важливо берегти їх.

Чи є у вас ідеї для написання наступної книги?

Так, у мене є перша чернетка рукопису про балерину, яка опинилася в інвалідному візку через травму. Але поки ця історія очікує, бо я пишу новий роман про подорож, на який мене надихнула мандрівка Шляхом Якова.

Розмовляла Олена Буда