Олесь Олександр

Олександр Іванович Кандиба (23 листопада (5 грудня) 1878, Білопілля, Харківська Губернія, Російська імперія (нині — Сумська область, Україна) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх) — український поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907—1918) та в еміграції (1919—1944).

За 1907—1918 рр. поет створив шість книг. Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 році виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь.
1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..», 1911 року — третя збірка «Книжка третя».

1919 року, після жовтневого перевороту, Олесь опиняється за кордоном. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною.

Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 року в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 року. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 року драми «Земля обітована».