| І. Концептуальні проблеми історії України ХІХ ст.
|
| Православний універсалізм — пастка на шляху до кристалізації ідеї української окремішності
|
| Автономізм козацької старшини Лівобережної України і проблема формулювання незалежницьких постулатів.
|
| Чи була Україна російською колонією? Євразійська колоніальна модель відносин між метрополією і залежною територією
|
| Розуміння понять “нація”, “українець”, “малорос”, “русин”, “росіянин”, “поляк” у прикладенні до громадських діячів ХІХ — початку ХХ ст
|
| Початок українського культурницького руху.
|
| Етнографія і фольклористика як політичні науки
|
| Які завдання для політиків виконували етнографія і фольклор?
|
| Причини національної дегенерації суспільної верхівки ХVІІІ — ХІХ століть.
|
| Подвійна лояльність та ідентичність — вимушена риса суспільних умов Російської й Австро-Угорської імперій. Негативи і позитиви прихованої українськості
|
| Російське місто проти українського села
|
| Позірна незворотність перемоги українського проекту.
|
| Українська ідея як результат кабінетної праці інтелектуалів другої половини ХІХ ст. Археографія як політична наука
|
| Міфи деструктивні і конструктивні
|
| Міфи про Полтаву і Переяслав — дві найдеструктивніші для українців історичні легенди
|
| Міф про Люблінську унію 1569 р. як рівноправну федерацію Речі Посполитої
|
| Громадська теорія і українське народництво.
|
| Українська відповідь на виклики доби
|
| Мова і правопис як політичні чинники національно-визвольного руху
|
| Володимир Антонович — узасаднювач історіософських принципів Нової України
|
| Володимир Антонович про українську мову
|
| Основні ідейні здобутки Володимира Антоновича
|
| Традиції політичного мислення. Чи лише демократизм “альфа і омега” суспільного ідеалу українця?
|
| Принцип розподілу культурної спадщини ХІХ ст. між сучасними Україною і Росією
|
| Історіографія — виразниця суспільно-політичних устремлінь національної еліти
|
| Замість висновків
|
| ІІ. Формування історичної пам’яті
|
| Українська історична пам’ять, шкільні підручники й освіта
|
| Формування етно-національної історичної пам’яті для консолідації суспільства за національною ознакою
|
| Романтичний етап становлення історичної пам’яті в українців
|
| Головна різниця в історичних пріоритетах минулого між українцями і росіянами в романтичний період.
|
| Кирило-Мефодіївські братчики як творці засад української історичної пам’яті
|
| Особливий шлях Пантелеймона Куліша.Ранній етап українського консерватизму
|
| Володимир Антонович — початок систематизації історичної пам’яті. Накопичення інтелектуальних сил та оформлення головніших трактувань її в народницькій версії
|
| Михайло Драгоманов — політизатор української історичної пам’яті
|
| Змагання російської, польської і української історичних пам’ятей за опанування широких мас населення
|
| Концепт “Україна-Русь” і просвітницько-педагогічна діяльність Олександра Барвінського
|
| Масова українська школа в Галичині — головний мобілізуючий фактор для широких верств суспільства
|
| Колегія Павла Ґалаґана в Києві як модель елітної української школи
|
| Михайло Грушевський як охоронець історичної пам’яті і творець канону українського підручника з історії
|
| Дмитро Дорошенко і В’ячеслав Липинський: доповнення історичної пам’яті з консервативних позицій
|
| Націоналістична складова історичної пам’яті: Дмитро Донцов і Роман Бжеський (Млиновецький)
|
| Радянсько-імперська ідеологія історичної пам’яті та її боротьба з українським історичним світоглядом посередництвом шкільних підручників
|
| Творення після 1991 р. перших українських підручників з історії на засадах упровадження серед широкого загалу національної історичної пам’яті
|
| Історична дидактика на початку ХХІ ст.: від самообмежень етноцентризму до концепції засвоєння “чужого” як “свого”
|
| Чи суперечить “національне” “космополітичному”?
|
| Чого бракує українським підручникам, або як наші недоліки можна (і треба) перетворити на здобутки
|
| Необхідність збереження пріоритетності національного компоненту як основи для формування на засадах історичної пам’яті свідомості нового українця
|
| Чому необхідно переосмислювати минуле?
|
| Навіщо переписувати історію?
|
| Історичне переосмислення
|
| Історичні дослідження
|
| Відкриття архівів
|
| Історична правда і міфи
|
| Юридичне переосмислення
|
| Суспільне переосмислення
|
| Історична і колективна пам’ять. Що це?
|
| Чим займається політика пам’яті? Мета політики пам’яті
|
| Інструменти політики пам’яті
|
| Політичні заходи для унеможливлення повернення
|
| неправових злочинних режимів
|
| Культура пам’яті. Як ми пам’ятаємо
|
| Актуалізація проблеми “історичної пам’яті”
|
| в українській літературі
|
| ІІІ. Збірка статей і виступів
|
| Пристрасті довкола підручників з історії. Підручник як
|
| головний засіб будівництва держави
|
| Дві концепції, чи вимога домінації російськоцентризму
|
| Основні закиди прихильників панування російської
|
| схеми історичного процесу в Україні
|
| Що вимагає корекції у наших підручниках
|
| Чого хочуть колесніченки і їм подібні? Відповідь на черговий пасквіль в газеті “Сегодня” від 18 грудня 2006 р. (“Уроки лицемерия для “маленьких украинцев”)
|
| Відповідь на хамські закиди майстра антиукраїнських провокацій п. Олеся Бузини та його спонсорам з газети “Сегодня”
|
| Російська програма з викладання історії в школі, або Конструктор “щасливого минулого”
|
| Національний дискурс як забороло від ксенофобії. Або як наші мінуси зробити плюсами
|
| Як нам переробити програму з історії України за 9-й клас під кутом зору відмови від етноцентризму та залучення чинника мультикультурності і багатоетнічності
|
| Українофільський культурницький (академічний) та український (політичний) етапи визвольного руху середини ХІХ — початку ХХ ст. Національна ідея і державна окремішність
|
| Повсякденна історія в дискурсі міжетнічних взаємин в Україні від зламу ХVІІІ — до початку ХХ ст
|
| Як нам реорганізувати історичну дидактику?
|
| Українська історична освіта на початку ХХІ ст.: від обмежень філософії етноцентризму до концепції засвоєння “чужого” як “свого”
|
| Ідеологічні напрямки українських підручників колись і тепер |
(067) 350-18-70
Кошик
Нова пошта — 80 грн
