«Ти не хочеш співати у терні один...
Хор тернових птахів співає реквієм коханню.
...Я знаю, колись ти повернешся, прийдеш і попросиш краплю води, щоб не висохло джерело у пустелі нелюбові. Попросиш краплю вина, і мої вірші перетворяться на червоне чорнило, яким пишемо у серцях. Попросиш крихту хліба, і знайдеш поживу на сторінках цієї книги, щоб не загинуло в тобі хлопченя, яке жило за сонцем і кохало за місяцем.
Залишаю тобі себе, щоб знав — не самотній у світі.»