Анфілада

Знаєте те відчуття, коли прочитала хорошу книгу і хочеться всім і кожному говорити: "Ти повинен/повинна це прочитати негайно!" У мене зараз це відчуття вирує, бушує і на дає спокійно заснути (пишу відгук близько першої ночі). Друзі, прочитала направду сильну, якісну, магнетичну прозу, тому далі буду сильно хвалити! Які почуття можуть бути, якщо ти знаєш, що від тебе відмовилася мати у дитинстві... І як реагувати, коли через роки отримуєш лист від такої далекої, проте рідної людини. Лист, який дасть можливість дізнатися. Це історія жінки, яку життя не щадило з народження. Історія неймовірної сили та пекельної самотності, відчайдушних дій та шалених ризиків, довгого та запеклого двобою з самим життям. До щему у серці, до болю та відчаю, до стійкості й тоненької ниточки надії... Ця книга заполонила мої думки з першої сторінки. Я жила у ній, відчувала на собі кожну описану мить. Багато, дуже багато з цієї історії мене тригерило, від чого дихати було важко і я час від часу відкладала книгу,щоб ковтнути води. Дитинство малої дівчини у книзі занадто яскраво перепліталися зі словами однієї близької мені людини, тож мені важко було абстрагуватися і не поєднувати їх в уяві. Я просто мушу сказати, наскільки сильним є сам текст! Так влучно підібране кожне слово, майстерно описані сцени, правильно розставлені акценти! Абсолютно нічого зайвого, все в міру, все витримано у своїй тональності. Це прекрасно! Перед нами не просто історія життя однієї жінки, це тернистий шлях, який звідусіль оточений мурами людської байдужості, ворожості, нерозуміння, неприйняття. Легко читається не буде, ні. Я подряпала душу собі цією книгою, але вона того варта! Знаєте, кому добре у цьому житті? Тому, хто має опору. Це батьки, брати, сестри, родина, чоловік чи дружина, діти, друзі... Але якщо ти сам у цьому світі, як Маріка, то побачиш всю його жорстокість. Матір-п'яниця, кімната в гуртожитку, вічний голод, побої, знущання, і безмежна самотність... Можна винести,спробувати... Втекла. І зовсім ненадовго відчула крихту радості, віджила, повірила в мрію... Та життя знову повернуло колесо. А далі злети і падіння, світло та темрява і вічна погоня за тим промінчиком спокійного життя, який все вислизає... Важливо, що це не просто опис поневірянь головної героїні, тут цілий спектр емоцій, почуттів, думок. Це буревій психологічного тиску. Це справді дозволяє жити та дихати поруч з Марікою, відчувати кожну емоцію,переймати на себе її біди, відчувати все до найдрібнішого порізу. Нас не відривають від реальності, тому разом з головною героїнею ми чуємо про Революцію на граніті, сподіваємося на Референдум, їдемо на Майдан в теплому одязі з помаранчевими стрічками, дізнаємося про Євромайдан, війну... Неочікуваний, але потужний пласт цієї книги - це опис засуджених жінок в колонії. Що важливо, це базується на реальних фактах та словах жінок. Ніколи б не подумала, що колись буду читати книгу про тих, хто відбуває покарання, а тут просто відірватися не могла через той описаний жах. На хвилинку, я цілком свідомо порівняла це "утримання" з концтаборами нацистів. Я захоплююся Марікою, я відчуваю до неї страшенну повагу. Щоб боротися з життям, яке б'є з усієї сили, треба бути міцним горішком. І Маріка з дитинства показала усім, що просто так вона не здасться. Сильна особистість попри все. Фінал мене здивував, але мені здається, я зрозуміла, що далі буде. І мені подобається те "далі". Не проти б почитати історію Юлі, себто продовження. Ця книга залишила слід у мені, я дякую авторці! Я не просто рекомендую,я наполегливо раджу вже і негайно читати. Чудова книга з неймовірним посмаком.

Дуже цікава книга! Історія життя української дівчинки з неповної та неблагополучної родини. Якщо поглянути довкола- таких дітей все ще багато в нашій країні. Добре, що авторка піднімає цю болючу тему! Пережила бурю емоцій, читаючи її ! Вважаю, що дебют авторці вдався !