Катерина Ліпс — сучасна українська письменниця. За фахом — дизайнерка одягу, викладачка. Авторка романів «Час змін», «Дружина мимоволі», «Доленосне захоплення». У видавництві «Богдан» нещодавно вийшов її четвертий роман «Таємниця у спадок» — книга з атмосферою Англії XIX століття. Більше — у нашій розмові.
«Таємниця у спадок» — це вже четвертий ваш роман. Чому обрали саме таку форму письма, а не коротку прозу, наприклад?
Насправді ніколи над цим не замислювалася. Але ось як воно було: звичайно, я починала з маленьких оповідань, але ще в далекому дитинстві. Взагалі саме моя старша сестра пробудила в мені любов до письменництва. Вона записувала різні історії і, дивлячись на її захоплення, я теж спробувала писати. Це заняття цілком поглинуло мене. Потім, десь у 13 років, заприятелювала з однією дівчинкою, яка теж писала оповідання, і вона вказала мені на те, що варто писати більш об’ємно. Я спробувала і зрозуміла, що цей формат письма мені до душі.
Любовна лінія у вашій історії займає чільне місце. Проте чи «чистий» це любовний роман? Адже, окрім спроби розібратися у своїх почуттях, головний герой Міллард намагається ще й розгадати таємницю покинутого будинку, тож чи не містить роман у собі елементи детективу?
Ви маєте рацію. «Таємниця у спадок», як і попередня моя книга «Дружина мимоволі», — це історії, як я їх називаю, із «присмаком» детективу. В романі «Таємниця у спадок» лінія кохання розвивається на тлі розслідування, яке веде Міллард, і саме розслідування домінує протягом усієї історії, але нерозривно пов’язане з коханням. Ті, хто вже знайомий з моєю творчістю, знають: мої романи — це чуттєві історії з непростими взаємовідносинами між героями, бурхливими почуттями, справжнім коханням, доланням складних перешкод, цікавим, а часом майже детективним сюжетом та, звісно, описом історичних моментів тієї епохи, про яку йдеться. Тож любовна лінія завжди присутня в моїх творах, але, крім неї, є багато й іншого.
Cетинг вашої історії — це Англія XIX століття. Чим же вас приваблює ця епоха та ця країна?
Справді, мої романи переносять читачів то до Франції, то до Англії, або ж до інших країн. Тут взнаки даються кілька факторів: по-перше, моя любов до класичної літератури та історичних фільмів, по-друге, моя професія, яка дуже близько познайомила з історією мистецтв та історією моди. А Франція, Англія та Італія, як відомо, відігравали й досі відіграють важливу роль у розвитку моди. О, а які цікаві в моїй академії мистецтв були уроки з історії костюма! Після них неможливо було не захопитися дивовижними культурами різних країн! Щодо епохи, то саме початок ХХ століття, як ХIХ та всі попередні, для мене мають «вуаль» романтики, а ось сьогодення — ні. Тобто писати про справжнє кохання мені подобається саме в декораціях того часу.
Що допомогло вам описати атмосферу тієї епохи? Якими джерелами послуговувалися для написання?
«Таємниця у спадок» — це мій другий роман, в якому події розгортаються в Англії ХIХ століття. Знов-таки, допомогли описати атмосферу епохи захоплення, про яких я тільки-но казала, класична література, мистецтво та мода. А взагалі, починаючи писати нову історію, я обов’язково вивчаю різну історичну інформацію, а ще знайомлюся з культурою країни: картинами, архітектурою, музикою тощо. Інколи в моїх книгах згадуються події, що насправді відбувалися в реальному житті, але вони зазвичай стають фоном, декораціями до головних подій роману. У книзі «Таємниця у спадок» немає якоїсь конкретної чи відомої події (наприклад, гучної виставки), яка справді колись відбулася і залишила задокументовані спогади в історії, але там багато характерних для епохи ознак: джентльменські клуби; рух феміністок та їхні збори; захоплення жінок велосипедами, стрільбою з лука; торгівля їжею на вулицях тощо. Навіть напад на Мілларда, який стався, здавалось би, на цілком пристойній вулиці, є відображенням того, що так чи інакше траплялося в ті часи.
Які проблеми порушуються у вашій книзі?
Щодо соціальних проблем — це нерівність між жінкою і чоловіком. Також взаємовідносини у родині. У Мілларда дуже дружна сім’я, і, попри різні перепони та повороти долі, вони зуміли пробачити одне одному й зберегти добрі стосунки.
Ще розглядається проблема становлення себе у колі близьких людей, коли ти дорослішаєш і береш на себе відповідальність, дозволяєш собі суперечки з рідними або ж ризикуєш, десь не дослухаючись до їхніх порад, що в деяких ситуаціях йде тобі на користь, а в інших може занапастити. Із цим теж стикається Міллард. Соціальна нерівність через походження і, звичайно, проблема вибору: віддати перевагу тому, до чого йшов довгі роки, чи обрати раптове кохання? Це дилема для Бріанни.
Розкажіть про ваших героїв та їхні взаємини.
Складне питання саме у форматі цієї пригоди, бо кожне моє слово буде відкривати завісу загадки всієї історії, а я хочу зберегти її для тих читачів, які ще не прочитали цієї книги. Тож, мабуть, скажу так: Міллард, ще тільки вчора безтурботний юнак, а сьогодні вже відповідальний парубок, бере на себе турботу про сім’ю. На нього навалюються багато справ, зокрема й необхідність вирішити долю «таємничого» спадку. Міллардові важко, проте він має міцний характер. Бріанна припадає йому до душі, але хлопець постановляє собі зосередитися лише на розслідуванні. Та з часом це вдається усе важче, бо з кожною новою зустріччю почуття закоханих стають дедалі міцнішими. Сама ж Бріанна — досить загадкова юна особа, та й чутки про неї ширяться дуже дивні. Вона має досить ультрамодні погляди на життя, не схожа на більшість своїх сучасниць. У неї є певна мета. Але на що здатна вона, щоб досягти її? Чим зможе пожертвувати? Саме покинутий дім несподівано поєднає цих двох, а його «таємниця» сповна випробує закоханих та їхні почуття. Чи гідно складуть вони цей іспит, чи отримають винагороду? Чи не розчарують нас? Зрештою, читач дізнається, чи справжнє у героїв кохання, чи взаємне, чи, можливо, хтось із них демонструє фальшиві почуття заради чогось матеріального...
Яка цільова аудиторія книги «Таємниця у спадок»? Кому ви можете її порекомендувати?
Без винятку усім, хто полюбляє захопливі таємниці, цікаві пригоди та справжнє кохання. Кому цікава дивовижна та неповторна атмосфера минулих епох і описи їхніх історичних особливостей. До речі, у своїх романах я ніколи не зображую відверті сцени, тож навіть підлітки старшого віку можуть поринути у світ цих історій.
Розмовляла Олена Буда