Інтерв’ю з Матіасом Мальзьє

Чому за місце народження Джека ви обрали холодний Единбурґ наприкінці XIX століття?

Тому що саме там народився персонаж мого попереднього роману, Гігант Джек (Giant Jack) — уявний друг заввишки 4,5 метри й вагою 130 кілограмів, який прийшов мені на допомогу після смерті моєї мами. Джек — це не хто інший, як Гігант Джек у дитинстві. Тож я цілком логічно повернувся до витоків.

Механічний годинник замість серця — це метафора водночас прекрасна й щемлива. Як вам спав на думку цей образ? Що особисто для вас символізує цей механізм: страх перед стражданнями чи, навпаки, крихкість людської душі?

Щиро дякую! У цій книзі я хотів порушити дві теми: палке кохання й ставлення до інакшості. Досить швидко постала й тема часу. Часу, який прискорюється від втіхи кохання і сповільнюється через розчарування, невіддільне від цього самого кохання. Саме так і з’явилася ідея серця-годинника. Помістивши його ззовні грудей, я створив цього «монстра» — цю «інакшу істоту» — і змусив зіткнутися зі світом.
Для мене він символізує крихкість. Красу крихкості.

Мадлен висуває Джеку надзвичайно сувору умову: щоб вижити, він не повинен ані закохуватися, ані гніватися. Наскільки важко в реальному світі знайти баланс між бажанням вберегтися від розчарувань і прагненням жити на повну?

Ми вступаємо у світ, де панує слово «ні», і в багатьох аспектах можна цілком зрозуміти й підтримати цю нагальну потребу боротися з расизмом, дбати про екологію та мирне співіснування. Але я також вважаю, що це необхідне захисне «ні» не повинно стирати те, що Ніцше називав «великим здоров’ям». Велике «так» життю. Його радощам і його стражданням. Самій суті існування. Всюди є нюанси, але я вірю в пригоди, у цінність поступу без поспіху, у розкіш робити помилки та в мужність починати все спочатку.

Джек свідомо йде на ризик заради маленької співачки фламенко, чудово знаючи, що кожен прискорений цокіт годинника наближає його до катастрофи. На вашу думку, велике кохання — це завжди трохи «самогубство» для нашого звичного, спокійного світу?

Самогубство — ні. Радісний ризик — так. Моя відповідь на попереднє запитання почасти зачіпає і це. Так — пригодам, із прийняттям усіх можливих наслідків.

Механіка серця : роман

499,00 грн

Переглянути

У вашому романі дивовижним чином переплітаються елементи казки для дорослих, естетика стимпанку та пристрасть іспанського фламенко. Як ви знайшли цей естетичний баланс між меланхолійним холодом і палким ритмом?

Завдяки любові до цього контрасту тепла й холоду, а також з любові до гри. Це схоже на приготування вишуканої страви в лабораторії поезії. Я працював делікатно, але наполегливо, і головне — ні на мить не випускав з думок сюжет і персонажів. Естетика має служити розповіді, а не навпаки, навіть якщо географія та епоха радісно насичують атмосферу твору.

У вашому всесвіті магія Мадлен — це не прості чари, а дивовижна протезна інженерія. Як ви створювали «правила» цієї механічної магії? Де проходить межа між наукою XIX століття та дивом казки?

Я просто бавився з реальністю, винаходами тієї доби і трохи посунув межі правдоподібного.

У багатьох фентезійних світах інтенсивні емоції дають магічну силу, тоді як у вас вони фізично руйнують артефакт (серце). Чому ви вирішили зробити сильні емоції головною «отрутою» для цього магічного механізму?

Це не отрута сама по собі. Небезпечною сильну емоцію робить дозування. Неправильний розрахунок. Емоції залишаються абсолютною сіллю цієї книги, але варто бути обережним, щоб не пересолити.

«Механіка серця» існує не лише у вигляді книги, але й як музичний альбом вашого гурту Dionysos та чудовий анімаційний фільм. Що з’явилося першим: музичні теми чи літературний текст? Як вони доповнювали одне одного під час створення?

Першою завжди з’являється історія. А потім я йшов за ниткою цікавості, вплітаючи в неї пісні. Використовуючи звуки годинників, я змушував серце мого персонажа битися — як у прямому, так і в переносному розумінні.