Постать султани Хатідже Турхан є маловідомою в Україні, тому я і вирішила виправити ситуацію, — письменниця Олександра Шутко

   У видавництві «Навчальна книга нещодавно вийшло друком літературно-художнє видання авторства кандидата мистецтвознавства, журналістки, перекладачки й письменниці Олександри Шутко «Хатідже Турхан. Ковилі вітри не страшні». Біографічний та історичний роман присвячено постаті матері одного з нащадків славнозвісної Роксолани — султана Мехмеда IV (регентом якого вона була), українки з Поділля Надії, яка в гаремі Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан.
  В інтерв’ю авторка розповіла не лише про цю книгу, а й нагадала про попереднє своє дослідження, яке вийшло друком в 2015-му році і мало назву «Роксолана: міфи та реалії».

Чому ви обрали для написання роману саме цю героїню — Хатідже Турхан?
— Роман «Хатідже Турхан» — це моя друга книжка. Спершу вийшла робота про Роксолану, яку я написала на підставі не лише українських, а й турецьких, польських, російських, західноєвропейських та навіть американських досліджень. У ній я звернула увагу не лише на українське походження цієї султани, а й на те, що вона виявилася не настільки патріотично налаштованою до своєї малої батьківщини, як ми звикли вважати.
Героїня ж мого роману Хатідже Турхан жила на сто років пізніше за Роксолану і вважається однією з найвеличніших султан Османської імперії. Її син Мехмед від султана Ібрагіма І зійшов на трон у неповних сім років. Відтак, ставши його регентом, Хатідже Турхан фактично правила Османською імперією, чого не вдалося досягти її землячці Роксолані, яка померла до того, як її син Селім став султаном.

Наскільки я розумію, Хатідже Турхан теж була українкою…
— Саме так. Відомості про це залишив у двотомній праці «Дзеркало Османської імперії» 1677 року видання поневолений османами француз Клод-де ла Магделен. Такої ж думки відомий османський історик XIX ст. Ісмаіл Хамі Данишменд та турецький дослідник початку XX ст. Решат Екрем Кочу.
Докладнішу інформацію з цього приводу надав австрійський османіст XVIII ст. Йозеф фон Хаммер-Пургшталь. За його словами, схоплену у полон 12-річну дівчинку татари передали дунайському санджакбею. У нього її купив стамбульський паша Кьор Сулейман та подарував валіде Ібрагіма І Кьосем. Збереглося й її справжнє ім’я — Надія. В султанському гаремі ж її назвали Хатідже Турхан.
Першу освіту в османів вона отримала, прислуговуючи сестрі султана Ібраіма І, Атіке. В архівах Стамбула зберігаються листи, написані власноруч Хатідже Турхан та адресовані великим візирам. Почерк у них розлогий. Натомість її попередниця Роксолана мала нетиповий для османів дрібний почерк, що, на думку турецького дослідника Чаатая Улучая, свідчить про знання нею слов’янського письма. Адже як донька православного священика вона могла навчатися грамоті з дитинства. А от Хатідже Турхан, яка була українською селянкою з Поділля, судячи з її османського письма, потрапила до султанського гарему неписьменною. Тож її вже вишколювали османи. Адже для усіх наложниць султана обов’язковим було знання арабського, османського правопису, Корану, літератури, каліграфії, співу, танцю, гаптуванню тощо.

   Далі читайте тут: Інтерв’ю з Олександрою Шутко