Рецензія на книжку Лесі Мовчун «Учні Дрімагії»

Чому Римуся стала пані Гримальдою

Поринула в читання «Учнів Дрімагії» Лесі Мовчун. Це щось неймовірне!

По-перше, вражає зміст. Тут і повість, і детектив, і казки — переважно веселі, є повчальні, а є і... «страшна» казка.

По-друге, кожен сюжет гарно і вміло продуманий, тож книжка захоплює з перших сторінок. Невеликі за розміром твори будуть цікаві не тільки дітям молодшого шкільного віку, а й їхнім батькам.

По-третє, авторка розкриває багато актуальних тем, що стосуються проблем сучасного суспільства. Так, у самій повісті, що дала назву книжці, порушується проблема булінгу та ґаджетозалежності серед дітей. Одна з героїнь повісті, пані Гримальда, стала жертвою булінгу в дитинстві й зазнала осуду однокласників. Із хорошої, чемної дівчинки Римусі вона перетворилася на справжню злюку в дорослому житті. Ця повість-казка вчить читачів бути лояльними одне до одного, не ображати і не насміхатися, адже поганий вчинок має погані наслідки. Цікаво, що у формі порівняння ґаджетів, за якими сучасні діти проводять багато часу, з цукерками «драже-обманже», від яких діти в повісті втрачають інтерес до простих занять, авторка звертає увагу на збільшену ґаджетизацію та її негативний вплив на дорослих та дітей.

Учні Дрімагії : повісті-казки

499,00 грн

Переглянути

Фантастичністю сюжету та розвитком подій захоплює казковий детектив «Розшукується півень, або Злочини зухвалої подушки». Проте, як і годиться в казках, детектив закінчується щасливо і всі поганці отримують справедливе покарання.

«Королівна Реготася» вчить маленьких читачів бути розважливими, а батьків — пильними і не хапатися за короткочасні новомодні тенденції, не перетворювати недоліки виховання своєї дитини в її переваги. Головна думка — вчитися ніколи не пізно, як і працювати над своїм характером чи навчитися визнавати свої помилки.

Наступні шість казок Лесі Мовчун теж мають актуальний зміст: нездійснені мрії батьків не варто переносити на дітей; спочатку потрібно пізнати людину, перш ніж довіряти їй таємниці; старанність і працьовитість — запорука успіху; варто мати власну думку, а не сліпо наслідувати інших; ми всі різні й у кожного є свій талант, головне — правильно його розвивати.

І, нарешті, окремо хочу сказати про мову повістей і казок — чудову, милозвучну, із влучно дібраними приказками, прислів’ями, фразеологізмами. Усе це робить книжку вартою як для сімейних читань, так і читань шкільних, адже твори Лесі Мовчун сприятимуть поглибленню знань маленьких читачів із української мови. А скільки лагідного гумору і дотепів! Ось «Пруська хроніка» Вусика Пруса і семиденна війна. Відверто скажу, я сміялася від душі!

Тож раджу обов’язково прочитати «Учні Дрімагії» Лесі Мовчун. А ще вважаю, що було б доречно певними казками чи окремими повістями доповнити шкільну програму з вивчення української мови та літератури.

Юлія Луценко,
завідувачка науково-дослідного відділу науково-освітньої роботи
Національного музею літератури України