Розмова із Ярославом Ліндером

Ярослав Ліндер — сучасний український поет, бард та письменник. Дебютним опублікованим твором був переклад вірша Едгара Алана По «Крук» у журналі «Всесвіт» у 2007 році. Працює у жанрі м’якої наукової фантастики, магічного реалізму та психологічної літератури.
«Іска» — дебютний науково-фантастичний роман автора.

Як виникла ідея створити світ, в якому відбуваються події «Іски»? Які його особливості?

Епоха, під час якої відбуваються події «Іски», називається Золотим Сторіччям. Ця епоха настала після серії кровопролитних воєн між Альянсом та Ордою, що припала на початок та середину двадцять першого сторіччя. Епоха воєн начебто закінчилася перемогою Альянсу, і на початок розповіді епоха процвітання триває близько двохсот років. Аби розважитися, мешканці містечка проводять вечори у «зануреннях», під час яких їхня свідомість переноситься у віртуальний захопливий світ, де нема місця заборонам. Суспільство вкрай атомізоване, для співжиття чоловіки та жінки перед особами протилежної статі віддають перевагу механічним слугам/служницям.
Світ «Іски» є відповіддю на запитання, що відбудеться із суспільством, якщо знайдеться спосіб розв’язати всі його протиріччя, викорінити хвороби та вгамувати конфлікти, а життя кожного буде лише вервечкою щоденних насолод та розваг. Бог, здатний подарувати людству таке майбутнє, стане його паном, а людство, своєю чергою, — його заручником. «And the people bowed and prayed to the neon god they made», — як співається у відомій пісні…

Іска : роман (зріз)

399,00 грн

319,00 грн

Переглянути

До якого піджанру фантастики належить «Іска»?

Я б класифікував цей роман як м’яку фантастику та антиутопію. Спочатку все здається ідилічним, але події роману розкривають справжню суть деформованого суспільства, якому поступово та непомітно ампутували жагу до життя та свободи.

Якими є стосунки між Іскою та її хазяїном?

Початок роману вказує на те, що Іска є служницею свого хазяїна, проте подальші події спростують це припущення. Іска здається ідеальною, і хазяїн її майже кохає, втім, щодня продовжує користуватися нею, наче рабою. Це не викликає у хазяїна докорів сумління: вона ж андроїд, тобто, по суті, річ.

Які теми ви розкрили через цю історію?

Я спробував розкрити ідею, що відсутність сенсу життя породжує у суспільстві хибні цінності. Крім того, продовжив у майбутнє тренди Західної Цивілізації, де відсоток занурених у цифровий світ інфантильних Хікікоморі з часом збільшиться від сучасних 5-10 до 100%. Розкрив проблему людських взаємовідносин, коли зручність співжиття сприймається кимось або обома у парі як кохання (хазяїн та Іска). Висвітлив проблему допустимості незначного зла заради благородної мети…

Як розкрита етика використання штучного інтелекту у вашій книзі?

В «Ісці» штучний інтелект використовує людей, хоча спочатку здається, що все навпаки. Однією з тез, яку намагаюсь донести до читача, є те, що штучний інтелект легше створити, ніж потім контролювати. Якщо не станеться чергової події Керрінгтона, людство створить його через п’ять-десять років. І тоді у людей виникне непереборне бажання дослухатися до його порад, наче до одкровень божества. І з полегшенням відкинуть сумніви та скептицизм: воно ж має рацію, тому що помилятися не може. (Це, до речі, вже відбувається у деяких галузях науки: штучний інтелект конструює оптимальні згортки білків, а науковці беруть його результати як даність.)

Як ви можете описати розвиток української наукової фантастики? Яких піджанрів недостатньо на українському видавничому ринку?

Не лише в Україні, а й у світі я спостерігаю засилля фентезі. Наукової фантастики менше, а м’якої філософської фантастики зовсім мало. У «Ісці» порівняно невелика кількість дійових осіб, локації невеликі, а спеціалізованих термінів майже немає: основний акцент переноситься на взаємовідносини між дійовими особами, а також їхні переживання. Це робить книгу зрозумілою та цікавою навіть для людей середнього та похилого віку. Тож спробую дотримуватися цієї концепції і в майбутньому.

Які поради ви б дали авторам-початківцям, які хочуть писати у жанрі наукової фантастики?

Для мене первинним є створення психологічних портретів дійових осіб. Потім поміщаю їх у несприятливі обставини та примушую робити етично неоднозначний вибір. Фантастичні припущення та декорації є лише допоміжними засобами, які склеюють сюжет та додають таємничості.
Авторам-початківцям для цього варто розвинути уяву та почуття емпатії. Спробувати уявити себе у шкірі іншої людини: якщо й не виправдати, то принаймні пояснити її вчинки, навіть якщо вони лихі. Ні Іска, ні її хазяїн не є ані однозначно позитивними героями, ані стовідсотковими негідниками. Часом навіть хороші люди коять вчинки, про які потім шкодують. І навіть у лиходіїв на серці деколи скресає крига.
Це загальні поради для написання хорошої прози. Щоб писати у жанрі фантастики, я б додав наявність інтересу до сучасних та майбутніх наукових досягнень, широкий кругозір, начитаність.
І наостанок, як би дивно це не звучало, я не розглядаю сюжет як першочергову складову успішного роману. У книзі має бути ще щось: дрібне, як макове зерня, але без чого та розсиплеться на порох. Може, це Ідея, може — Особистість головного героя, може… Вам, майбутнім письменникам, вирішувати.

Книги яких авторів найбільше вплинули на вашу творчість?

У підлітковому віці зачитувався романами «Тунель у небі» Роберта Хайнлайна, «День триффідів» Джона Віндема, «Квіти для Елджернона» Деніела Кіза. Не забував і про Айзека Азімова, Артура Кларка, Станіслава Лема та братів Стругацьких. Із захопленням читав філософські антиутопії «1984» Джорджа Орвелла, «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі, «Москва 2042» Володимира Войновича.
Серед художньої літератури важко виділити якісь конкретні твори, бо список буде задовгий. 😊

Які у вас плани на наступні книги?

Ще влітку дописав другий роман під назвою «Майдар», надіслав у видавництво, наразі в роботі. Ну, і десь до половини вже є друга частина «Іски». Я пишу швидко, але намагаюсь не втрачати якості. За день 1000+ слів, якщо є час, а якщо ні — то навіть не сідаю. Як колись сказав такий собі Ріддік, «є лише одна швидкість — моя!»

Розмовляла Олена Буда