Розмова з Олександрою Лактіоновою

Олександра Лактіонова викладає іспанську та англійську мови, працює усною та письмовою перекладачкою. Разом з Інною Адруг переклала збірку есеїв «Інші розслідування» Хорхе Луїса Борхеса та збірку оповідань «Бестіарій» Хуліо Кортасара. Також у її перекладі вийшли книги «Перон. Можлива історія» Орасіо Васкеса-Ріаля та «Попіл» Льятцера Ґарсії. Перекладачка в міжнародному проєкті Connecting Emerging Literary Artists (CELA) 2024–2027. 
Для видавництва «Богдан» пані Олександра переклала роман «Світ Ярека» іспанської письменниці Елії Барсело. Детальніше про цю книгу та її авторку — у нашій розмові.

Яке місце посідає в іспаномовній науковій фантастиці Елія Барсело?

Голос Елії Барсело у науковій фантастиці є насправді одним із найпотужніших. Вона є однією з «трійки іспаномовних фантасток» разом з аргентинкою Анхелікою Городішер та кубинкою Даїною Чав’яно. Сама письменниця неодноразово згадувала, що на початку її письменницької кар’єри не було навіть трьох жінок-фантасток, оскільки вважалося, що жінкам притаманні інші жанри, сповнені лірики та романтики. Наприклад, «Світ Ярека» вона створила спеціально для конкурсу Політехнічного університету Каталонії, і, як нам відомо, цей короткий роман став переможцем. Але якщо поглянути на список усіх переможців різних часів, то серед жінок — лише Елія Барсело в 1993 році, а також Катрін К. Раш у 2005 році. До речі, Барсело обійшла Алана Діна Фостера, автора «Зоряних війн» та «Зоряного шляху», який брав участь у конкурсі на здобуття цієї премії того ж року.

Як ви вважаєте, до якого піджанру наукової фантастики належить «Світ Ярека»?

Із назви може здатися, що це справжня космоопера, а Ярек — величний герой, що творить новий світ. Але мені все ж здається, що на перший план виходять не пригоди Ярека, не його кар’єра ксенолога та дослідження нових планет, а все ж питання загальнолюдського характеру. Самотність, правильність вибору, докори сумління, моральна відповідальність за скоєне. Тому, на мою думку, це соціальна наукова фантастика.

Світ Ярека : роман

299,00 грн

239,00 грн

Переглянути

Із анотації дізнаємося, що головний герой, Ярек, відбуває вигнання на безлюдній планеті, де панує вічна зима. І також, що він — ксенолог, який звик ставити запитання задля дослідження планет. А які запитання поставила ця планета Яреку?

Як відповісти на таке без спойлерів? Гадаю, що Ярек опиняється на планеті Пустир із купою запитань, перш за все, до самого себе. Чи справді він прийняв неправильне рішення? Чи спровокував геноцид? Чи справедливо його покарали? І ми бачимо його нічні жахіття з грифами, як він постійно пригадує свідчення своєї команди на суді, своє ексжиття, бо для себе вирішив, що також є ексживим. Ярек і є ось тим Пустирем, де все вмерло, нічого не квітне, а життя зникло. Тоді й виникає питання: чи можливе життя на самоті? Зможе він знайти сенс буття чи все ж вирішить, що краще померти і не чекати 20 років?
Але найголовніший вибір головного героя — як сприймати дійсність. Це покарання чи ілюзія життя? Те, що його оточує, існує насправді чи він загрався у віртуальну реальність?

Дослідження сутності людської природи: як із цією темою працює авторка у романі «Світ Ярека»? Чи вдалося їй у такому короткому обсязі (всього 136 сторінок) це розкрити?

Я нагадаю, що цей твір є конкурсною роботою авторки. Це повість або короткий роман, і, думаю, що певним чином обсяг зумовлено саме умовами конкурсу. Але й на цих 136 сторінках авторці вдалося показати трансформацію головного героя. Ми бачимо, як Леннарт Ярек з людини, для якої найважливішими є визнання та велич, перетворюється на зовсім іншу особу. Головний герой опиняється в новій реальності й мусить ухвалювати абсолютно несподівані рішення. Він ніби, як і раніше, досліджує нову планету, будує своє укриття, але цього разу — нові виклики. І він один. Немає команди, немає спілкування. Є лише він та безплідна земля Пустира.

Як можете охарактеризувати образ головного героя? Чи викликав він у вас якісь емоції?

Мені здається, що я переживала історію разом з ним. Розповідь побудовано від третьої особи, але періодично виникають внутрішні монологи та діалоги. В якийсь момент мені було його навіть шкода, бо покарання здавалося дуже жорстоким, а часом — зовсім навпаки. Ярек — не ідеальний персонаж. Він звичайна людина, яка припускається помилок. Для нього кар’єра була важливішою за дружину та дитину, але водночас він був (можливо, і досі є) висококваліфікованим фахівцем у своїй справі, гарним лідером команди. В нього є набір різних рис характеру. Так, він викликає різні емоції, а хто з нас — ні?

Чи виникали у вас під час роботи з текстом Елії Барсело якісь перекладацькі труднощі? І що було найцікавішим?

Елія Барсело у післямові зазначає, що текст має жити у тому ж вигляді, в якому його було створено. І кожного разу, коли книга перевидається, вона нічого не змінює, хіба кілька ком. Але основною зміною в іспанському тексті стали фемінітиви. У 90-х роках минулого століття в Іспанії ніхто не казав «президентка» чи «лікарка». Мені здається, що це суголосна проблема, яку ми маємо зараз. Тому мені важило зберегти якомога більше фемінітивів, не вдалося лише зі словом «суддя». Коли я вперше читала твір, то мене здивувала присвята, чому такі імена, чому сибірський ведмідь, чому герой з «Дон Кіхота», але авторка сама все пояснить у післямові.
Робота над текстом була справді захопливою та цікавою. Напередодні я завершила перекладати біографію Перона. Тому неабияк насолоджувалася роботою з художнім текстом, реченнями, стилем та динамічністю оповіді й намагалася зберегти стиль авторки. Сподіваюсь, що читачам мій переклад сподобається.

Розмовляла Олена Буда