Розмова з Олесею Максимець

Олеся Максимець — педагогиня та письменниця. Родом із Берестечка, зараз мешкає у Луцьку. «Щит із неба» — дебютний роман авторки, написаний на основі реальних подій про виселення української родини під час операції «Вісла». Про це детальніше читайте у нашому інтерв’ю.

В описі до книги вказано, що вона створена на реальних подіях. Що саме лягло в основу цієї книги? Чи є у героїв історії прототипи?

Робота журналіста дає змогу спілкуватися з різноманітними людьми. І трапляються такі, які назавжди залишають у серці слід. У моєму житті такою людиною стала Марія Василівна. Якось під час чергового відрядження по Волині я познайомилася з бабусею, яка згодом, коли робоче спілкування переросло в дружнє, розповіла, що її родина під час операції «Вісла» була вивезена на територію тодішньої Пруссії. Про прикрощі та біди, яких довелося зазнати на чужині. Вона настільки цікаво, емоційно, то з легким сумом, то з усмішкою, а інколи зі сльозами на очах розповідала про рідних, життя до переселення та на чужині, що я наче поринала в оті минувші часи. Тож саме її історія і лягла в основу книги. Коли вороги розпочали повномасштабне вторгнення, то подруга з Харкова з дітьми виїхала за кордон. Вона розповіла про важку дорогу до Луцька. Про те, як біда, яка прийшла на нашу Батьківщину, показала, хто є хто — коли одні всіляко допомагали біженцям, а інші наживалися, продаючи бензин, чай, каву, продукти за в рази завищеними цінами. Тому історія Лесі частково лягла в основу другої сюжетної лінії.

Що наштовхнуло вас написати цю історію?

Марія Василівна, яка за роки спілкування стала для мене дуже дорогою, я б сказала, рідною людиною, померла. Я розуміла: вік, хвороби, дуже нелегке життя. Однак змиритися з тим, що вона у засвітах, було дуже важко. І коли так сталося, що мені наклали гіпс і декілька тижнів пересування було обмежене оселею, я подумала: а чому б не написати про її життя?! Адже це ті події, які відбувалися відносно недавно — близько ста років тому. Однак молодому поколінню мало відомо (або й зовсім нічого!) про життя своїх предків. Нерідко навіть від ровесників чую, що знають лише бабусю-дідуся, не кажучи вже про їхніх батьків. Тому хотілося спробувати описати життя пересічних селян того часу. Їхній побут, звичаї, традиції. Звичайно, життєвий шлях Марії Василівни — це іскорка на зоряному небосхилі історії нашого народу. Проте такими іскорками наповнюється невичерпний світоч пам’яті. Якщо хто ще має змогу, зазирніть в очі тих людей, того покоління, що пережили жах Другої світової війни, голоду, катувань та виселення з рідного краю та домівок. Вони повні смутку від перенесених страждань і повні надії, що діти, внуки та правнуки житимуть краще.

Щит із неба : роман

199,00 грн

Переглянути

Які теми розкриваються у вашій книзі?

Збереження пам’яті родини як невичерпного джерела людських почуттів: де народжуються, живуть та поглиблюються любов до матері й батька, бабусі й дідуся, роду та народу, де є пошана до рідної мови, культури та традицій. У кожної родини власна історія, але вона тісно переплітається з історією всієї країни. Вивчаючи власний родовід, ми пізнаємо історію свого народу. Червоною ниткою в книзі проходить тема віри у краще, попри усілякі життєві негаразди. Нашим предкам в роки Другої світової війни та під час операції «Вісла» було вкрай непросто, однак люди щиро молилися, зверталися до Господа, Богородиці й усіх святих з вірою, що ті почують, підтримають, допоможуть. Непросто і нам, адже третій рік триває повномасштабне вторгнення. Як розповідають священники, до храму почали ходити навіть ті, хто не був там до того жодного разу. Також хотіла показати працьовитість, мудрість, доброту наших українок. Попри всілякі негаразди, вони і нині, як і сто років тому, є гідними доньками нашої Батьківщини.

Яка роль релігії в житті героїв роману «Щит із неба»?

Одна з провідних. Бо наші предки навіть за стіл не сідали без молитви. Із молитвою прокидалися й лягали спати, починали ту чи іншу роботу, відвідували могили рідних, благословляли до шлюбу. І це благоговіння перед Господом і Богородицею особливо показано в першій сюжетній лінії. Коли «велика» війна прийшла в Україну, дуже багато людей, які раніше лише зрідка бували у храмах, почали робити це щодня. Як казали старі люди, «коли тривога — то до Бога». Нині, мабуть, майже всі звертаються до Нього з проханням про допомогу, закінчення війни тощо.

У чому полягає символічність назви видання — «Щит із неба»?

«Щит із неба» як символ допомоги Матінки Божої для сім’ї Насті та Василя та їхнім донькам у різних життєвих ситуаціях. Бо коли вичерпано людські ресурси — емоційні, психологічні, фізичні чи матеріальні, залишається лише надія на допомогу з неба. І, як доводить життя наших предків чи наших сучасників (як на війні, так і в глибокому тилу), Бог і Пресвята Богородиця не залишають тих, хто зі щирою вірою звертається до них.

Кому можете порекомендувати прочитати вашу книгу?

Вона однозначно буде цікавою людям, рідні та близькі яких пережили примусове виселення. Людям, які цікавляться минулим, народним фольклором, приказками, прикметами. Книга сподобається набожним людям середнього та старшого віку. А також тим українцям, які нині перебувають далеко від рідної домівки.

Розмовляла Олена Буда