— Вітаю вас із виходом продовження трилогії! Як би ви її описали тим, хто ще з нею не знайомий?
— Трилогія лише запланована, тобто третя книжка — лише в процесі. Мені здається, авторові завжди складно описувати свою творчість, бо він може бути дещо суб’єктивним. Для мене «Падіння Орла» та «Кров Крихдему» — це щось середнє між «Володарем перснів» Джона Толкіна і, наприклад, творчістю Джорджа Мартіна «Гра престолів» та, відповідно, його циклу «Пісня льоду й полум’я». «Падіння Орла» та «Кров Крихдему» — це насамперед пригоди та трішки інтриги у повністю вигаданому світі. Ми маємо зовсім іншу планету, різні королівства, інші держави, свою структуру і так далі. Зокрема в «Крові Крихдему» якоюсь мірою наявна і детективна лінія. Жахів у книзі немає — це більше про «Служителя».
— Як виглядає територія та країна, в якій живе головний герой Дейлар?
— Де-факто існують дві території — світ один, але Дейлар живе у досить закритому суспільстві, яке вважає, що за межами гір нічого немає. Вся його родина, друзі та близькі живуть у закритій долині, яка з усіх боків оточена дуже високими горами. Однак юнаку вдається з певних причин залишити Долину, навіть не вдається — він змушений її залишити. І потрапляє до більшого світу, який нагадує класичне європейське Середньовіччя. А суспільство, в якому Дейлар виріс і жив, схоже на Античну Грецію чи Рим. Зрозуміло, що у мешканців Долини є власні певні фізіологічні особливості — вони живуть трохи інакше. Тут доречне порівняння з нуменорцями в Толкіна (у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна населення острова Нуменор вирізнялось довготривалістю життя) чи роханцями (жителі вигаданої держави Рохан у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна), бо також зберігається певний нюанс у віці. Дейлар же, за описом, є 50-річним юнаком. Бо лише у цьому віці він досягає повноліття, тобто в розумінні того повноліття, коли він може брати активну участь у суспільному та політичному житті. Якщо порівнювати з Римом чи Античною Грецією, то він у віці, коли вже має право голосу, а до цього часу був, по суті, лише підлітком. Я розмірковував над фізіологією персонажів, тож зрештою вирішив, що ця деталь буде доречною. Люди хочуть жити довше, ніж їм відміряно.
— Чи можете натякнути читачам, які моральні дилеми чекатимуть на Дейлара у другій частині? Характер у нього шляхетний, він ріс в ідеологічному суспільстві, де панує мир та злагода, але під час неспокою і війни легко занапастити душу. Чи позначиться це на його характері?
— В принципі, так. Первинно суспільство, в якому розгортаються події, не зовсім ідеалістичне — воно максимально наближене до утопії. Попри це, існують також різні негаразди, на які є лише легкі натяки в «Падінні Орла». Коли Дейлар вирушає в більш реалістичний, наближений до нашого Середньовіччя світ, у нього з’являється багато запитань. «Падіння Орла» — не про перехід від підліткового романтизму в розумінні «кохання-любов». Його історія про інший романтизм — ідеали, рицарство і так далі. «Падіння Орла» — це початок цього переходу. «Кров Крихдему» — трішки «жоща», тобто в книзі перед головним героєм постають певні виклики — моменти, коли він повинен робити вибір. І за моїм планом що далі, то трилогія ставатиме дедалі «темнішою». Тобто остання частина (можливо, це трохи завчасний спойлер) буде досить «темною», а ще буде відкрито безліч таємниць, які поставлять протагоніста перед дуже серйозними ризиками. Йому доведеться обирати — можливо, це щось не зовсім про вибір між добром та злом, а про прояви людськості. Тобто коли будь-хто потрапляє в певну ситуацію, в якій потрібно якось вчинити, можна бути або бездіяльним, або зробити серйозний вибір. Але і це діяння також може бути різним, бо можна чинити як і добре, так і погано. Отже, третя частина буде досить «веселою» (сміється) та більш наближеною до «темного» фентезі.
— Така «темнота» найбільше гартує та впливає на характер і розвиток персонажа?
— Ну, частково, так. Розвиток персонажа — складна штука, і, в принципі, автор має право робити (тому він і автор!) з персонажем що завгодно. Існують цікаві персонажі, але вони не надто розвиваються, попри темряву, з якою зіштовхуються. Розуміння твору та сприйняття персонажа зокрема залежать і від віку читача, його досвіду. Якщо ми прочитаємо «Гаррі Поттера» Джоан Роулінґ в 12 років, то будемо сприймати книгу вже не зовсім по-дитячому, але ще з певною наївністю, якщо ж прочитаємо в дорослому віці — наше сприйняття буде зовсім інакше. Це ж стосується й розвитку персонажа. У «янґ-едалті» (підліткова література) дуже популярною є тема розвитку персонажа. Протагоніст стикається з якоюсь ситуацією і стає «злим». Приклад — Енакін Скайвокер, який став Дартом Вейдером. Та буває й так, що людина зіткнулася з певною ситуацією і взагалі не змінилася. В кожного є власне сприйняття ситуації — не «неправильне» чи «правильне», а своє. З якими випадками люди б не зіштовхувалися, вони не обов’язково повинні змінюватися під впливом обставин. Письменник може з цим моментом бавитися, а читач трактуватиме це та робитиме висновки на свій розсуд.
— Кого ви вважаєте своєю цільовою аудиторією?
— Чесно? Я не можу отак назвати. Мабуть, коли говорять про фентезі, думають про підлітків. Та я знаю, що в «Падіння Орла» та «Крові Крихдему» є читачі і мого віку, і старші, і молодші. Свою аудиторію я не визначав. У книгах немає контенту 18+, однак відомо, що «янґ-едалт» читає не лише цільова аудиторія, а й часом далеко вже не молодь.
— «Янґ-едалт» вартий уваги?
— Я можу говорити лише про своє сприйняття. Якщо куплю три «янґ-едалтівські» книжки і буду читати лише їх, то мені дуже швидко стане нудно. З’являється відчуття, ніби читаю одне і те ж. Твори цього жанру таки бувають якісними, але зазвичай вони клішейні. Якщо ж їх читати упереміж з іншими книгами — мені «заходить». Та навіть читаючи фентезі чи фантастику, я намагаюся «розріджувати», братися за твори різних авторів. Наприклад, якщо весь час читати Роберта Говарда з його Конаном-варваром, то таке чтиво може приїстися, тому що у цих книгах досить часто виникає типова ситуація – є варвар, він всіх убиває, деколи рятує жінку чи завойовує королівство — все плюс-мінус ідентичне. Зважаючи на те, що я його раніше читав і любив, воно мені подобається, можливо, тому, що читав саме в дитинстві. Проте якби читав лише про Конана-варвара два, три, десять днів підряд, мені б страшенно набридло. Тому «розбавляти» — корисна штука!
— На форзацах першої та другої частин є чудова деталізована мапа світу. Які нові локації будуть представлені у «Крові Крихдему»? Які нові персонажі з’являться?
— Наразі є два романи, і поки що карти відображають повністю все те, що читачу потрібно. Можливо, буде більша деталізація локацій — схема міста чи щось у такому дусі. Навіть коли «Падіння Орла» вийшло друком, я натякав, що третя частина вийде дуже не скоро. Бо лише почав над нею працювати, оскільки паралельно працюю над іншими творами, а перед виходом третьої частини планується вихід першого чи двох спін-офів (події розгортатимуться в тому ж світі, але з іншими персонажами). Можу навіть трішки проспойлерити — за планом, я хочу написати роман про одного персонажа, який вже є в «Крові Крихдему». Він пов’язаний з одним братством — читачі розуміють, про яке братство йде мова. Про нього та те, як сюжет з братством буде розвиватися, мене завжди розпитували. Сюжетка починається ще в «Падінні...», її наслідки будуть в спін-офі, а в «Крові Крихдему» головний персонаж спін-офу допомагатиме Дейлару.
— Як щодо інших літературних планів? Можливо, ви звертаєтесь до інших літературних жанрів? Над чим зараз працюєте?
— Письменництво не є моєю основною діяльністю — я юрист, і більше приділяю уваги своїй професії. У вільний від роботи час пишу, маю вже три майже завершені рукописи.
Один з них — зовсім нове фентезі, трішки «темніше» за «Падіння Орла», в якому зображено зовсім інший світ. Можливо, згодом саме йому даватиму хід.
Другий рукопис — також у жанрі фантастики, але з елементами стим-панку. Він складатиметься з двох частин, за обсягом приблизно 300 сторінок. У першій частині не надто багато елементів стим-панку, а вже в другій вони виражені детальніше. Ця майбутня історія — дуже похмура, як на мене, книжка.
Останній твір — вже завершений рукопис, проте ще не редагований. Це історичний роман з елементами фентезі, а також нашої слов’янської міфології, оскільки книга фактично присвячена першому періоду життя Романа Мстиславовича, тобто батька Данила Галицького. Він вийшов досить об’ємним, в ньому описуються події трьох чи чотирьох років. Вже й сам не пригадаю, бо закінчив роботу над рукописом ще влітку минулого року і з того часу постійно редагую.
Від роману час від часу відволікаюся на написання оповідань, і над іншими творами працюю... Тобто забігати наперед з інформацією не дуже хочеться, адже треба розібратися з тим, що вже накопичилося. Навіть «Кров Крихдему» довго виходила в світ через численні технічні нюанси, пов’язані з оформленням самого роману. Тому зараз треба приступати до праці над іншими творами, поки є можливість.
— Карантин видався плідним періодом?
— Можна погодитися, хоча, з іншого боку, він трішки вдарив по видавництвах, та й загалом по цілій літературній діяльності, оскільки фактично не відбувся у звичному форматі жоден літературний захід — ні Львівський форум, ні «Арсенал». Те, що відбувалося, — відбувалося в онлайн-режимі, а це не зовсім те, що завжди. Приємно, звичайно, що подібний формат існує, але наживо відбувається все зовсім по-іншому, а отже, і результат заходів інакший. До тих же заходів від читачів більше уваги. Онлайн-формат відіграв свою роль, але його учасниками здебільшого були люди, пов’язані з літературною діяльністю, тобто автори, письменники, редактори, видавці й так далі, а читачів було залучено мало з огляду на різні обставини. Можливо, тут справа не в онлайні. Просто читачам більш цікава жива зустріч, хоча зараз технології (Instagram, Facebook) дозволяють спілкуватися з авторами чи з видавцями. Та наживо — цікавіше та просто інакше.
— Дякую вам за відповіді, натхнення вам і вдалих творчих знахідок!
(067) 350-18-70
Кошик
11.06.2021 
993
Повернутись до списку новин
