Українські князі у графіці Олега Кіналя

   Півтора року тому, після зустрічі зі своїми читачами у будинку книги «Богдан», відомий дослідник вітчизняної історії Володимир Білінський звернувся до тернопільського художника Олега Кіналя з несподіваним проханням. Пан Олег створив обкладинку для другої книжки історика «Україна-Русь», що має назву «Князі Галицькі-Острозькі». Авторові роману-дослідження вона сподобалась, і він запропонував молодому графіку відтворити портрети українських князів, і найперше династії Острозьких, які б відповідали українській історичній та художній традиції. А то їх у нас малюють на російський манер — старими, бородатими, з втомленими обличчями. А були ж вони молодими, дужими, завзятими та й борід не носили. Годилося б створити такі їхні портрети, які б викликали захоплення у нинішньої української молоді, привертали її увагу до тих часів, у яких вони жили, та до тих подій, в яких брали участь.

   Нині Олег Кіналь каже, що не міг відмовити відомому дослідникові. «Він для мене — людина-легенда, чоловік, котрий по пазлику, по гвинтику, як той міст, зібрав докупи нашу історію, відтворив її цілісність, та ще й подав на такому популярному доступному рівні. Те, що зробив Володимир Білінський — велика справа. Коли ми доведемо свою першість в Русі, тоді нам і ворогів легше буде долати», — каже художник. Він вважає, що війна нині іде за історичну правду — правду про Русь-Україну, правду про хрещення Русі. Тож спершу треба виграти її. Тому за роботу взявся залюбки. І вже третя книжка «України-Русі» В. Білінського вийшла не лише з обкладинкою, а й портретами князів Галицьких та Острозьких, створених Олегом Кіналем. Є в ній і портрет Святослава Хороброго — мужнього київського князя-воїна. Цей історичний персонаж особливо близький художнику. Він каже: «Ми, як той Святослав, що перетягнув свої кораблі по суші до моря, перетягнемо свої «кораблики» до кращого життя в Україні».

   Історією художник цікавиться серйозно. Занурюється в історичну літературу, працює з однодумцями в архівах Варшави, Кракова, Відня, шукаючи там українські сліди. Твердить, що в Україні шукати нічого, тут машина тоталітаризму так проїхалась, що залишилася пустка. І роблять вони це для майбутніх поколінь, щоб бачили героїку своїх славних попередників, розповідає О. Кіналь. Говорить просто, без пафосу, як про звичайну роботу, яку хтось та й мусить робити. А ще на своїй сторінці у Фейсбуці він веде щоденні пости, хто з видатних українців прийшов цього дня у світ та чим уславився. Кілька речень та листівка з портретом іменинника, а який посил для роздумів чи просто для відсвіження пам’яті.

   Далі читайте у  газеті «ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ»