Відгук на книгу «Планета мавп», П'єр Булль

ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Цей відгук стосується суто й виключно роману «Планета мавп» і жодним чином не стосується жодного фільму, знятого за мотивами цього роману. Жоден з цих фільмів аж ніяк не вплинув на враження від книги, оскільки, так вже сталося, автор відгуку ніколи не бачив жодного з цих фільмів.

2500й рік. Перша експедиція до зірок вирушає в систему Бетельгейзе. Всього лиш троє людей, які прагнуть дізнатись, яким може бути життя в умовах, що значно відрізняються від наших, адже Бетельгейзе – зірка значно більша та яскравіша за наше Сонце. Розповість нам історію цієї експедиції один з її учасників – Улісс Меру, чий щоденник і займає більшу частину роману. На противагу очікуванням Сорора, планета, що її знайдено в системі Бетельгейзе, виявилась досить таки схожою на Землю, відповідно й еволюція на ній пішла в схожому напрямку. За одним невеликим, але суттєвим винятком: розум тут дістався не людям, а трьом видам мавп (горилам, шимпанзе та орангутангам), які створили тут свою цивілізацію. Натомість люди тут не досягли того рівня розвитку, аби мати хоч якусь власну мову і за рівнем свого розвитку знаходяться десь на рівні відомих нам мавп та є піддослідними для місцевої мавпячої науки. Тож не дивно, що всі спроби дослідників з Землі зконтактувати з людьми Сорори закінчились тим, що Улісс опинився в клітці місцевого НДІ. Тепер його завдання якось показати вченим мавпам, що він – розумна істота, а не просто кмітливе звірятко.

Планета мавп : роман

249,00 грн

Переглянути

Та все це лише перший, верхній шар історії. Насправді тут йдеться не про космічні подорожі або перший контакт, а, як би це банально не звучало, про нас самих. Не можна зупинятись в своєму розвитку, не можна сліпо мавпувати за іншими, хай навіть і авторитетними людьми. Треба завжди аналізувати, обмірковувати та діяти не шаблонно, інакше ми деградуємо до рівня мавп, на яких чекають лише роки застою. «Планета мавп» – це застереження для тих з нас, кому «і так все добре», для тих, хто хоче «зберегти стабільність» та «не допустити ескалації». І це як ніколи актуально саме сьогодні, хоч книга й була написана далекого 1963го року.

Я би порадив «Планету мавп» не лише поціновувачам класичної фантастики, а й значно ширшому колу читачів, бо не зважаючи на свій невеличкий об’єм та вдавану простоту, ця книжка не лишить байдужим нікого, хто здатен хоч трохи замислитись над власним життям та життям суспільства, частиною якого ми є.

І наостанок не можу не сказати кілька слів про українське видання «Планети мавп». Цей роман чудово вписується в серію «Чумацький шлях», яка вже давно не потребує реклами. Тож тут є все те, до чого ми звикли у «Чумацькому шляху»: великий формат, закладка-лясе, та чудові чорно-білі ілюстрації які допомагають поринути у читання ще глибше.

P.S. Читайте хороші книжки, жертвуйте на військо.

Автор: Сергій Голубєв

Джерело: Альманах україномовної фантастики Das ist fantastisch!