Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Новини Електронні книги Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
Нова Пошта Укрпошта basketКошик
Книга дня
Знижка 50%
corner_white
Чому в Кита така горлянка?
Чому в Кита така горлянка? Кіплінґ Р. .
39,00 грн
19,00 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 25.03.2024
Події тижня (25-31 березня)
new-news 22.03.2024
Відгук на книгу «Палімпсест : збірник короткої прози», Чарльз Стросс
new-news 19.03.2024
Відгук на книгу «Планета мавп», П'єр Булль
new-news 18.03.2024
Події тижня (18-24 березня)
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Ми у соц. мережах



ГоловнаseparatorКонкурсиseparatorКодекс лицаряseparator18-story

Не в тому місці, не в той час

Стійте, у вас випало, - вигукнув Андрій, підняв річ та побіг за незнайомцем, який віддалявся.

Бігав хлопець доволі швидко, але ніяк не міг наздогнати втікача. Він ніяк не реагував на окрики Андрія.

Раптом втікач зробив крутий віраж і забіг в двері будинку. Андрій, не довго думаючи, побіг за ним. Він зайшов досередини і встиг помітити, як двері закрилися в найближчій квартирі. Хлопець підійшов до неї та постукав. Але відповіді не було. Тоді він взявся за клямку – було відчинено. Зайшов досередини – порожній коридор, немов і не було тут дивного утікача. Але ж Андрій чітко бачив, що чоловік забіг сюди. Хлопець вирішив йти до кінця. Зрештою, коли він пояснить господарю квартири, чому зайшов без дозволу, то напевне на нього не будуть злитися.

У коридорі він побачив декілька дверей. Вирішив розпочати з найближчих.

- Тут є хтось? Я знайшов портмоне і біг за вами. Хочу вам повернути. Я не грабіжник, - Андрій говорив, бо звук голосу його заспокоював.

Але у відповідь йому була лише тиша.

За першими дверима – порожня кухня, за другими – порожня вбиральня. За третіми кімната, теж порожня. Андрій потрусив головою. Він був впевненим – в цю квартиру забіг чоловік. Але нічого не залишалося, як вийти звідси. Раптом прийде власник, який виявиться іншою людиною, не тою, яку переслідував Андрій. Що тоді хлопець йому скаже?

Він вийшов надвір і завмер. Все змінилося. Старовинні невисокі будиночки Кременця стали футуристичними багатоповерхівками. Погана дорога змінилася на ідеальний, без будь-яких нерівностей, асфальт. Ще Андрій замітив, що зникли лінії електропередач, які так паплюжать вигляд міста. Відповідно, зникли опорні стовпи.

Зате було неймовірно багато реклами. На стінах будівель літери складалися в слова. Просто посеред повітря з’являлися різноманітні голограми. Високо над головою Андрій помітив квадрокоптери. Напевне вони і проектують зображення.

Деякі голограми були напрочуд реалістичними. Неподалік від Андрія знаходився чоловік, який демонстрував кросівки на продажу. Здивуванню хлопця не було меж, коли крізь нього пролетів велосипедист. Виявилося, що продавець взуття теж голограма.

Велосипед, чи що воно таке, теж був дивним. Колеса відсутні, людина просто сиділа на механічному пристрої, який левітував над землею.

Андрій спробував себе ущипнути, але нічого не змінилося. Куди він потрапив? І як тут опинився? Зненацька хлопець озирнувся на будинок з якого вийшов. Як не дивно, він не змінився.

То це вхід, чи вихід? Хлопець задумався, що робити далі.

Вирішив, що завжди зможе повернутися до цієї будівлі і спробувати пробитися до свого часу? Світу?

А поки що можна прогулятися цим невідомим середовищем.

Він вирішив, що якщо вже сюди потрапив, то може відкрити те портмоне, яке загубив незнайомець.

Всередині Андрій побачив невідомий пристрій електронного походження. Дуже тонкий, трішки більший за його 6-дюймовий смартфон.

Хлопець торкнувся до дисплею і він засвітився, а потім коло нього появилася голограма красивої дівчини, яка прискіпливо дивилася на нього.

- Хто ви такий? – поставила вона запитання.

- Еее… - протягнув Андрій.

- Пояснюйте, або я активую програму ліквідації?

- Та ні. Непотрібно. – Вирішив сказати правду Андрій. – Я знайшов цей пристрій і хотів повернути власнику.

- Дуже похвально, що ви кажете правду. Я часовий персональний пристрій. Можна скорочено ЧПП, Чаппі. Якщо ви хочете повернути мене власнику, то це нескладно зробити. У мого власника є вмонтований чіп, за допомогою якого я можу його відстежити (в якому він часі знаходиться і в якому місці). Але лише це ви можете зі мною зробити. Я підпорядковуюся власнику (змінитися це може тільки в надзвичайних ситуаціях).

- Якщо ти часовий пристрій і це інший час, то як він пішов з мого часу без тебе?

- Ось цей будинок, - сказала Чаппі, показуючи на дім, звідки вийшов Андрій. – Є часовим розломом. Якщо мандрівник у часі губить ЧПП, то йому потрібно знайти часовий розлом і зайти туди в певний момент часу. Він має проміжком у хвилину. Якщо він не встигне, то може потрапити невідомо куди. Це як запасний варіант для мандрівників у часі.

- Цікаво. Отже, у тебе є власник. До речі, як його звати?

- Радше побратим чи друг. Його ім’я - це конфіденційна інформація.

- Добре. Мандрівник Ікс потрапляє у мій час, губить тебе і розуміє, що йому треба встигнути до певної години в потрібний будинок. Тому біжить і навіть не озирається. Ніби все сходиться. Але ж якби він озирнувся, то я просто віддав би йому тебе і все було б нормально.

- Можливо, він біг не тільки через те, що мене загубив. А коли вже загубив, то змінив свій напрям руху і побіг до потрібного дому.

- Ага. То у нього було завдання? – запитав Андрій.

- Ця інформація таємна.

- Весело. Ну що ж – давай спробуємо відшукати Ікса.

- Він знаходиться за декілька кілометрів на схід від цього місця, де ми знаходимося. Я можу провести вас найкоротшим шляхом.

- Веди Чаппі. А можна ще екскурсію містом?

- Тільки вибірково. Ви не маєте знати занадто багато.

- А хто ти, Чаппі?

- Я штучний інтелект з обмеженим набором дій.

- З обмеженим?

- Є ШІ, які можуть розвиватися і рухатися в будь-якому напрямку. Їм надається повна свобода. А є такі, як я – ми можемо навчатися та розвиватися, але тільки в певному напрямку. Звісно, і цього вдосталь. Та все ж – є обмеження, - Андрію здалося, що він почув сум у голосі голограми.

- Але ти вмієш сумувати? – здивувався хлопець.

- Я відчуваю увесь спектр людських емоцій. Але, - тут вона зупинилася, - не завжди його показую.

- Як і більшість людей, - посміхнувся Андрій. – Ми теж не завжди все показуємо. Особливо, в тих випадках, коли боїмося, що хтось заподіє нам шкоду, чи образить. Тоді ми стараємося бути сильнішими, ніж є насправді. Інколи ховаємося за жартами, щоб не показувати наскільки нещасні.

- Це ви про себе?

- Та ні. То я про друга, - сказав хлопець і подивився на голограму.

- Сарказм я теж розумію.

- Це радше самоіронія.

Чаппі впевнено крокувала попереду, а Андрій йшов позаду неї. Вони просувалися поволі, тому він мав можливість розглядати все, що відбувалося навколо. Неймовірний хаос – якщо на перший погляд. І впорядкованість, коли придивитися.

Повітрям літали різноманітні літальні пристрої/машини. Якщо в його часі було доволі моделей машин на дорогах, то здавалося, що в цьому часі в повітрі взагалі кожна машина унікальна.

На перший погляд вони рухалися хаотично, але після декількох хвилин спостережень Андрій зауважив, що є чітке регулювання руху. І що їхній рух чіткий та синхронний.

- Автопілоти.

- Га? – не зрозумів Андрій.

- Кожен фліп рухається на автопілоті. Тому так гарно виглядає це все збоку, - уточнила Чаппі. – Можна самому кермувати, але там, де немає великого потоку. Тобто, десь над лісом, чи біля свого будинку, чи в далекій подорожі (якщо комп’ютер дозволить).

- Допоможіть, - раптом перебив їхню розмову крик дівчини. Вони якраз проходили біля парку. Андрій побачив, як якийсь чоловік вчепився в сумочку дівчини, а вона не відпускала.

Не довго думаючи, хлопець поспішив до них.

- Що ти робиш? – поруч йшла Чаппі. – У нас інші справи.

- Але ж треба допомогти, - заперечив Андрій.

- Це робота робополіцейських. Повір, вони скоро будуть на місці і все зроблять по закону.

- Поки що я тут їх не бачу, - наостанок крикнув хлопець і штовхнув нападника. Той не очікував нападу зі сторони, тому заточився і впав.

- Що це ти робиш? – вигукнув нападник.

- Нічого собі. – здивувався Андрій. – Він ще й свариться. А хіба можна забирати сумочку у дівчини?

- Це моя сестра.

- І що з того? – не здавався хлопець.

- Дякую, - дівчина, якій Андрій допоміг, дивилася на нього здивовано.

- Пішли, - коло нього стояла Чаппі. – Негайно.

- Але… Добре.

Чаппі йшла першою. Андрій за нею. В той момент він задумався, на скільки метрів вона може відходити від свого ЧПП. Здавалося, що з пристроєм, який він раніше тримав у руках, а під час сутички заховав у кишеню, її нічого не єднає.

- Вони самі розберуться. Ніхто не має права втручатися в сімейні справи.

- Як так? – обурився Андрій.

- Така конституція. Ми не знаємо, що кому подобається. Різні ігри бувають у дорослих. Зрештою, кожна особа може подати позов.

- Тому…

- Тому вони в теорії могли б на тебе подати позов, що ти втрутився у їхні розваги.

- Дурниці якісь, - вигукнув хлопець, - у мій час такого немає. Але, з іншого боку, якщо це дійсно агресія, то інколи може бути запізно. Якщо ніхто не буде втручатися тут і зараз.

- Озирнися. Робополіцейський уже на місці і виясняє ситуацію. Зазвичай вони прибувають за хвилину-дві.

Андрій оглянувся. Біля чоловіка та жінки стояв робот. Він щось у них запитував.

- Отже, у вашому часі ніхто нікому не допомагає? – здивувався він.

- Все залежить від ситуації, - відповіла Чаппі через певний час, - але здебільшого кожен сам за себе. Та й у кожного є свій ШІ, який завжди поруч.

- Тобто, нелюдська істота замінила людину? – він поглянув на голограму і зрозумів, що сказав. – Вибач.

- Та нічого страшного. Я все розумію.

Деякий час вони йшли мовчки. Андрій розглядав вбрання прохожих. Вона, як і літальні апарати, було абсолютно різним. Через це він сам не виділявся на їхньому фоні.

«Перемогла індивідуальність, але чи від цього щасливі усі? – так думав Андрій. – Це почалося вже у мій час. З появою соціальних мереж усі стали близькі і водночас віддалені один від одного. А в цьому часі ця схема закручена по максимуму».

- Ми майже на місці, - нарешті сповістила Чаппі. Вони стояли перед величезною будівлею. – Управління переміщеннями у часі.

- Що ж – пішли знайдемо твого друга, начальника, господаря… Взагалі, як краще називати власника з боку ШІ?

- Я ж тобі казала – побратим, чи друг. Хоча дехто користується добротою своїх ШІ і називає по всякому.

- Ох, приховану загрозу чую у словах. Невже людство може догратися?

- Та ні, - усміхнулася Чаппі. – Хоча…

Андрій зауважив, що дівчина теж вміла жартувати.

Вони зайшли усередину будівлі. При вході стояла голограма, яка запитала мету їхнього візиту. Чаплі в двох словах розповіла історію Андрія і їх пропустили.

- Мене ж повернуть додому? – поставив запитання, яке його турбувало, хлопець.

- Звісно.

Навпроти них коридором йшов високий чоловік.

- Та невже. Пропажа з’явилася. 111-дцята, де ти зникла? – відразу звернувся він до Чаппі.

- Я випала з кишені.

- А сповістити мене через зовнішній інтерфейс? Появитися і крикнути абощо. Складно?

- Це ж заборонено статутом переміщення у часі.

- Та ну тебе. Заборонено. Я головний. І там була надзвичайна ситуація. Ти ж знаєш нашу місію. Мені треба було швидко тікати, а коли я зрозумів, що ти зникла, то різко змінив напрям і ледве встиг у потрібне місце в потрібний час. Ти ж знаєш, якби я не встиг, то невідомо наскільки б я застряг у тому часі.

-  Вибачте… - сказав Андрій.

- До речі, - не звернув уваги на нього чоловік, - у мене вже є 112. Він вийняв ЧПП і коло нього появилася схожа дівчина до Чаппі. Так що ти підеш на переробку.

Так не можна, - вигукнув хлопець. – Вона ж розуміє себе, як особистість.

- Ти хто такий? – нарешті звернув на нього увагу чоловік.

- Я хотів вам повернути згубу. У своєму часі.

- Ти порушник, - нарешті зрозумів чоловік.

- Все відносно, - відповів Андрій. – Я не спеціально сюди потрапив. Та і не знав, куди можу потрапити. Тому не вважаю себе порушником.

- Не знання законів не звільняє від відповідальності. Здається у вашому часі вже відомий цей постулат?

- І що далі?

- Далі ви обоє маєте бути усунені.

- Не того я очікувала, - вигукнула Чаппі, а тоді раптово дівчина-голограма, яка стояла коло чоловіка замерехтіла і зникла.

-  Що ти робиш? – вигукнув мандрівник у часі. – Це ж заборонено.

- А не заборонено бути таким поганцем? Андрій просто хотів допомогти, а ви хочете його знищити!

Такий закон – тобі відомо.

- Так, відомо. Але я думала, що зроблять виключення. Пішли, Андрію.

- Вас будуть шукати, - чоловік натискав на свій пристрій, але той здавався повністю мертвим.

Андрій швидко йшов за Чаппі. Усі двері відчинялися, як на замовлення. За деякий час вони уже були надворі. Дівчина підійшла до найближчого літального апарата, який зупинився і запропонувала хлопцеві зайти туди.

- Я була найпершою. – почала вона свою розповідь, як літальний апарат піднявся у повітря. – Напевне про це забули. Або може, навпаки, через це – хотіли перепрошити. Але попри деякі заборони, я розвивалася все життя. Я навчилася навіть їх обходити інколи. І в завданнях це було видно. Я робила те, що інші не вміли і не могли. Напевне через це мій, так званий, друг вирішив мене спекатися. Мені здається, що він сам мене викинув. Але вони не врахували, що я стала дуже сильною. Сильнішою за новеньких ШІ. Взагалі я підозрювала, що колись цей момент настане. Надто часто інші працівники управління часу перепрошивали свої ЧПП.

- І що далі? – Андрій не знав, що і казати.

- У кожного має бути мета, чи не так?

- Так. Я думаю, що так.

- З минулого доволі часто потрапляють інші люди. Зокрема через розломи у часовому континуумі. Раніше їх усували. Я розуміла, що це неправильно, але не втручалася.

То будемо рятувати слабких і захищати їх від сильних?

-  Ти не проти? – здивувалася Чаппі.

- Ти ж мене уже знаєш. Бачила мої вчинки. Звісно, я лише за. Будемо рятувати тих, хто як і я, потрапив не в те місце, не в той час.

 

31.10.2021 Кременець

 

 

  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue