Лепкий Богдан

Богдан Лепкий — український педагог, прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, літературний критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник.
Автор публіцистично-філософської та історичної прози (романів, повістей, оповідань), казок, збірок поетичних творів, спогадів.
Народився 9 листопада 1872 року у селі Крегулець на Тернопільщині.
Активна літературна діяльність Лепкого починається під час його навчання в університеті. Він пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства «Ватра». З 1895 року його твори про народне життя починають дедалі частіше з'являтися на сторінках періодичних видань, а згодом одна за одною виходять і книжки.
Туга за рідним краєм, спостереження за життям українців, які рушали у незнані світи на пошуки кращої долі, вилилися в поезії «Видиш, брате мій...», яка справедливо вважається шедевром української лірики.
У 1920 –1930-ті роки. XX ст. в Галичині історична проза про звитягу національних героїв була особливо популярна. Це стало однією з основних причин, яка спонукала Богдана Лепкого до написання пенталогії «Мазепа». Над нею письменник працював з 1923 року і до кінця свого життя.
За кількістю створених в різні роки творів Богдан Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Франкові. Загалом творча спадщина письменника складає понад 80 окремих книг. Він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Бібліографія творів Б. Лепкого налічує близько тисячі позицій.
Помер письменник 21 липня 1941 року. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).