Шевченко Тарас

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861) — видатний український поет, художник і національний діяч. Його поетична спадщина, зокрема збірка «Кобзар», стала основою українства.

Народився 9 березня 1814 року в селі Моринці (нині Черкаської області) у сім'ї кріпаків. Дитинство провів у селі Кирилівка (тепер Шевченкове).

З раннього віку виявляв потяг до малювання. Спочатку навчався у місцевих дяків-малярів, а в 1828 році став слугою («козачком») у поміщика Павла Енгельгардта, який пізніше відправив його до Петербурга навчатися у художника Василя Ширя.

У 1838 році, завдяки зусиллям друзів-митців, Шевченка викупили з кріпацтва. Він вступив до Академії мистецтв у Петербургу, де його викладачем став видатний художник Карл Брюллов
У 1840 році в Петербурзі вийшла перша збірка його поезій «Кобзар», що відкрила нову добу в історії української літератури. В 1841 році вийшла поема «Гайдамаки».

У 1846 році Шевченко приєднався до Кирило-Мефодіївського братства — таємного товариства, що виступало за скасування кріпацтва й демократичні реформи. Через це в 1847 році його заарештували і відправили на заслання до Оренбурзького краю, а на його особовій справі було написано «під найсуворіший нагляд начальства з забороною писати й малювати».

Після 10 років заслання в 1857 році, завдяки зусиллям друзів, Шевченко повернувся із заслання, а в 1859 році востаннє відвідав Україну.

У 1860 році отримав звання академіка гравірування. Його здоров'я, підірване роками заслання, погіршилося, і 10 березня 1861 року він помер у Санкт-Петербурзі. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі, але через два місяці, згідно із заповітом, прах перевезли в Україну й перепоховали на Чернечій горі біля Канева.