Балада про орла
|
|
Коли ж цей світ уже навчиться... любити
|
|
Коли ж цей світ уже навчиться
|
|
Та вже скажіть, що я дурний
|
|
Чому
|
|
Не ми?
|
|
Злості! Злоби! Скільки злоби!..
|
|
Скажіть, чи маю я померти.
|
|
... щоб коли почую знову я про те, що не стерплю, відповів я тихо-тихо:«Зачекайте... Я вже йду»
|
|
Місяць, зорі, небо чисте.............
|
|
Свій біль нікому не віддам.........
|
|
І знову день.................................
|
|
Як добре, що я бачу сни.............
|
|
Боятись? Ні! Уже набридло!.......
|
|
Не клич її.....................................
|
|
Скалить знову зуби доля............
|
|
Вже час! Ти чуєш? Обрій кличе.
|
|
Уклін всім тим, хто не мовчить
|
|
Що має статися в житті людини
|
|
Вершина
|
|
Є нерозгадана загадка
|
|
Дві ріки
|
|
І знов тобі у двері тихим стуком
|
|
Минулого позбутись неможливо
|
|
Сон
|
|
Чи я живу? Чи, може, сплю?
|
|
... син всміхається до мене – не намарне це життя
|
|
Сміливий батько той, що може
|
|
Земля тріщить, вогнем плюється
|
|
Син мій плаче
|
|
... та, певно, не навчуся до загину не чути і не бачити біду
|
|
Вже так хотів би заспівати про любов.
|
|
І знову бачу світ у сірих фарбах
|
|
Вже так набридло
|
|
І буде день, і буде ніч
|
|
Крик
|
|
Журба
|
|
Невесело думкам моїм стає, коли народ не чинить власну долю
|
|
Невесело дивитись на народ
|
|
Старі потерті сторінки
|
|
Сироти усі ми з вами
|
|
І лиш тепер я зрозумів
|
|
Невже мій друг в цю мить мене не чує
|
|
Побудь сьогодні моїм другом
|
|
Старий мій друг
|
|
Згадай, любий друже
|
|
Чому ж ви такі сліпі? Такі вперті... Люди!!!
|
|
Пророк
|
|
Раджа і сокіл
|
|
Лицарська балада
|
|
Стара легенда
|
|
Як добре, що я не втікаю без толку
|
|
Дощ
|
|
Зимова рапсодія.
|
|
На незайманий сніг упадуть твої сльози.
|
|
Туман
|
|
Білим квітнуть яблуні
|
|
Весна вмирати не хотіла.
|
|
Птахи
|
|
... ви двоє в змозі світ створити
|
|
Щось тихенько так скребоче
|
|
Танго
|
|
Чарівний світ – лиш ти і я... |