«Позичений чоловік» Євгена Гуцала (1937–1995) — це роман абсурду, пародія на соцреалізм з його «героїчними буднями», що переплітається з містичними прозріннями головного героя — простого селянина Хоми Прищепи, «старшого куди пошлють».
Зміст
І. Не Півторакожуха й не Чортийогобатька
ІІ. Не з Грижинець і не з Газопровідного
ІІІ. Крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов
IV. За білими березами талалайко плеще
V. Верзи, верзице, поки верзеться
VI. Подарунки за Дніпром без штанів ходять
VII. Кваша під боки взялася, а кисіль вуса закрутив
VIII. І на мудрому дідько на Лису гору їздить
IX. Мені робити — мов п’яному з гори котитись
X. Живемо, щоб їсти, а їмо, щоб жити
XI. Не кортить до баби з кованим носом
XII. Чи не до ведеться йти на базар по другу голову?
XIII. Лучче око золота, ніж камінь олова
XIV. Жартуй, глечичок, поки не луснув
XV. Не сито з собачого хвоста
XVI. Коли земля під ногами горить на косовий сажень
XVII. Відняло розум — і коваль не вкує
XVIII. Таки не можна сонце мішком зловити
XIX. Тетериться Хома, коли голубляться до нього
XX. Одне до ліса, друге до біса, а на п’яті перстень
XXI. Вродили верби, зацвіли раки, поспіли в’юни
XXII. Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята-перецебренята
XXIII. Й навіщо коневі зав’язувати хвоста?
XXIV. Чисто брешемо з дідом Гапличком — і віяти не треба
XXV. Легко буде лежати, пером землю держати
XXVI. Коли б не вмер Варава, то довго жив би
XXVII. Побачиш, що буде з нас, — чи торба, чи мішок!
XXVIII. Воно б дуже добре, та нікуди не годиться
XXІX. І, нарешті, все вийшло, мов камінь із води
XXX. Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли!
XXXI. Буде лихо, то найдеться й розум
XXXII. Не поговоривши з головою, не беріть руками!
XXXIII. Навели скарби на гріх та й покинули на сміх
XXXIV. Такий я добрий голий, як він без сорочки
XXXV. Межи двома своїми сокира пропала
XXXVI. I лід дасть іскру, як дуже потерти
XXXVII. Хо-хо, лизь-лизь, та й далі
XXXVIII. А якби я запишався, як кобила до будяка?
XXXIX. А якби нас грім убив та блискавка спалила?
XL. Мене, винного-невинного, двома батогами бито
ХLI. Бодай не казати, а говорити можна
XLII. Зітхни та охни, полюби та й сохни
XLIII. Мужність чоловічу дьогтем полито
XLIV. Сидить півень на яворі, спустив крила кровавії
XLV. Літаючою тарілкою та й січку рубати!
XLVI. Гуляка по мисках, кухлях, келишках та наперстках
Нова пошта — 80 грн
(067) 350-18-70
Кошик
