Був і такий — жіночий султанат

Газета "Вільне життя" №78 (16126) від 27 вересня 2019 року

Наша газета не раз писала про творчий доробок київської письменниці, кандидата мистецтвознавства, дослідниці історії Османської імперії Олександри Шутко. Адже саме в Тернополі, у знаному видавництві «Навчальна книга — Богдан», вийшли її тексти, завдяки яким ім’я молодої талановитої (і як науковиці, і як літераторки) авторки стало швидко відомим не лише в Україні.
Маю на увазі науково-популярну книжку «Роксолана: міфи та реалії» (2015 р., перевидана у 2016 р.); окрім того, 2017 р. вийшла у турецькому перекладі в престижному академічному видавництві Туреччини Kitap Yayinevi під назвою Hurrem Sultan.

Популярність першої книжки спонукала видати логічне продовження під назвою «Листи Роксолани: любов та дипломатія» (2017 р.), в якому вперше в Україні було опубліковано переклад українською мовою епістолярної спадщини Роксолани (Хюррем-султан).

До художніх творів О. Шутко належить роман у трьох томах «Хатідже Турхан» (2016—2019 рр.), присвячений султані-українці, котра фактично правила Османською імперією за малолітнього сина — султана Мехмеда IV.

А недавно у цьому видавництві побачив світ і був представлений на традиційному міжнародному книжковому форумі у Львові ошатний том (592 с.) «Жіночий султанат: влада та кохання». Мені пощастило бути літературним редактором усіх згаданих книжок, тож я попросив пані Олександру, з якою, зрозуміло, часто спілкуюся, детальніше розказати про нове видання, котре, як і попередні, «приречене на успіх».

— Працюючи над книжками про Роксолану й Хатідже Турхан, — оповіла О. Шутко, — я назбирала достатньо матеріалів — листів, спогадів сучасників, архівних документів, що дало мені змогу оцінити роль жінок в управлінні Османською імперією протягом XVI—XVII століть. Утім, спершу грунтовно опрацювала любовне й дипломатичне листування Роксолани, яке вийшло друком у моєму перекладі. Невдовзі відкрила нову інформацію з її біографії, як-от послання до угорської королеви Ізабелли Ягеллонки від 1543 року. Це — перший міжнародний контакт Роксолани, з яким пов’язана цікава історія таємної дипломатії в Османській імперії. Весь текст цього листа ніколи й ніде не публікували. Тож його переклад українською виклала у «Жіночому султанаті». Як і відповідь на листи Роксолани її брата — польського короля Сигізмунда II Августа, яку знайшла в польських архівах. У книжці також приділила значну увагу листуванню цієї султани із сестрою перського шаха Тагмаспа, подавши та проаналізувавши повний текст їхніх послань.

Слави вінценосної особи зажила й донька Роксолани, Міхрімах, листи якої до польського короля і батька, султана Сулеймана, також наводжу в цій книжці. Вона, як і її мати, була обізнана в усіх державних справах й зустрічалася з європейськими посланцями. Після смерті Роксолани саме Міхрімах отримала найвищий статус у гаремі батька — султана Сулеймана — як його донька та дружина великого візира Рустема-паші. Про її вплив на політику, сімейні справи та благодійність розповідаю в окремому розділі книжки.

Цікавою є міжнародна кореспонденція наступниць Роксолани. Дружина султана Селіма II й мати Мурада III, Нурбану-султан, листувалася з венеційським дожем і французькою королевою Катериною Медічі. Історії її кохання й материнства, а також ролі в політичному й соціальному житті Османської імперії присвячений наступний розділ видання.

Захопливе й листування з британською королевою Єлизаветою І та венеційським дожем фаворитки Мурада III й матері Мехмеда III — Сафіє-султан. Про цю султану переповідають чимало міфів, які я вирішила розвіяти у своїй книжці. Окрему увагу приділила листам до великих візирів дружини Ахмеда І і матері Мурада IV та Ібрагіма І, Майпейкер Кьосем, а також її невістки Хатідже Турхан, яка народила наступного султана — Мехмеда IV. Вона так само, як і Роксолана, була українкою. На відміну від своїх попередниць Хатідже Турхан поклала край правлінню жінок у султанському палаці.

Про цей період, який прийнято називати «Жіночим султанатом», нагадують численні величні мечеті з їдальнями для бідних, школами та лікарнями, бібліотеки, хамами, водограї, які побудували дружини і матері султанів у XVI—XVII століттях. Їх історики з усього світу по праву називають берегинями династії османів. Адже саме їм випала нелегка доля ухвалювати за своїх синів важливі рішення, які визначали майбутнє Османської імперії.

Аби почути крізь час голоси цих жінок, варто ознайомитися з їхньою кореспонденцією. Вона проливає світло на стиль ведення справ і навіть їхній характер. Листи цих султан якщо й друкували, то лише в окремих розвідках і статтях, що виходили у Туреччині, Англії, Італії, Польщі. Йдеться про дослідження турків Чаатая Мустафи Улучая, Халіля Інальджика, Неджата Учтума, Ерхана Афьйонджу, Люсьєн Тхис-Шеноджак, Озлем Кумрулар, англійки Сюзанни Скілітер, італійки Марії Піа Педані й американки Леслі Пірс. Я ж вирішила опублікувати їх у єдиному виданні. Адже лише повне зібрання епістолярної спадщини яскравих представниць «Жіночого султанату» дасть читачеві змогу краще зрозуміти процеси, що відбувались у той час в Османській імперії та світі.

Оскільки ці листи зберігаються не лише в османських, а й у польських, італійських, французьких та британських архівах, Олександра Шутко налагодила широкі зв’язки в науковому світі, й така наполегливість гідна високої похвали, зокрема, за допомогу з пошуком листів Роксолани у Варшавському архіві авторка дякує польському історикові-османісту, професорові Варшавського університету Даріушеві Колодзейчику, а за консультацію з приводу вакфу Хюррем в Єрусалимі — науковому співробітникові Генерального управління фондами Туреччини — докторові наук Нільгюн Чеврімлі. З листами валіде Нурбану О. Шутко ознайомилася завдяки професорці венеційського університету Ка’ Фоскарі Марії Піа Педані, окремі джерела і матеріали також надали професори-османісти Єльського університету Озген Фелек і Прінстонського університету Бакі Тезджану.

Із перекладами зі староосманської допомогли в.о. завідувача кафедри східної філології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Олесь Кульчинський і старший науковий співробітник НДІ кримськотатарської філології, історії та культури етносів Криму Кримського інженерно-педагогічного університету Рефат Абдужемілев, із старобританської — лінгвіст із Мінська Ксенія Кузнєцова, з фарсі — асистентка кафедри сходознавства ім. Я. Дашкевича Львівського національного університету ім. І. Франка Надія Вишневська, з латини — старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Орест Заєць. У реалізації ідей Олександри Шутко посприяли і посол Туреччини в Україні пан Йонет Джан Тезель та його дружина Аве, стамбульські друзі, кримські вчені...

Як повідомив головний редактор видавництва «Навчальна книга — Богдан» Богдан Будний, незабаром книжки «роксоланівської» тематики буде репрезентовано в Тернополі.

Богдан МЕЛЬНИЧУК