Інтерв’ю з Анастасією Гетманською

Анастасія Гетманська: Події фентезі «Дарунок шістьох» відбуваються у світі умовного Середньовіччя, де є чаклуни різних кланів, існують аномальні магічні місця, як-от Забуті землі, крім того, зустрічаються різні незвичні для нас тварини та загалом істоти.

Як створювався фентезійний світ? Як формували сетинг?

Події «Дарунка шістьох» відбуваються у світі умовного Середньовіччя, де є чаклуни різних кланів, існують аномальні магічні місця, як-от Забуті землі. Крім того, зустрічаються різні незвичні для нас тварини та загалом істоти. І з одного боку, це наче й схоже на Середньовіччя, яким ми його собі уявляємо, а з іншого – наявність магії та чаклунів, про яких усі знають, не могла не позначитися на багатьох важливих сферах життя королівства — таких, як економіка, політика, релігія. Тож світ створювався поступово, разом із розробкою сюжету та системи магії.

Чи одразу зрозуміли, що історія розтягнеться на кілька книжок?

Не одразу – це точно. Спершу я написала оповідання, яке перемогло на конкурсі, але в коментарях читачі бажали продовження — хотіли дізнатися, що відбуватиметься з героями років через десять. На той момент я вже планувала спробувати себе у романі, й, обираючи, про що писати, подумала: «Так-от же є попередня зацікавленість читачів!». Паралельно в голові почала формуватися глобальніша картина, яка підтягнула за собою подробиці світу, нових героїв та виклики.
А те, що історія має потенціал на кілька книжок, я зрозуміла під час роботи над «Дарунком шістьох». Прийшло усвідомлення: те, що відбувається у романі, — не випадковість і не звичайна примха чаклунів; усьому є вагомі причини, які треба розкрити в подальших книжках. А тепер уже навіть з’явилися ідеї для різних приквелів та спін-оффів.

Чи важлива у фентезійних світах карта? Як вона створювалася?

Усе залежить від специфіки фентезі. Для камерної історії, де дія відбувається переважно в одному місці, й не має особливого значення те, як розміщені окремі локації, карта не потрібна.
Але не у випадку «Дарунка шістьох»! Тут ми маємо цілих дві карти. Перша – мапа світу, на якій зображені королівства, міста та інші згадані в тексті локації. На другій мапі намальована схема шляху, яким герої подорожують у проклятих Забутих землях.
Чернетки карт я малювала під час написання тексту, оскільки треба було самій не заплутатися, де що знаходиться, щоб реалістично описувати відстані між локаціями. Тож я намалювала олівцем подоби мап, а художниця Марина Соколян перетворила їх на гарні ілюстрації зі стилізованими підписами.

Гранарська нищівниця. Кн. 1 : Дарунок шістьох : роман-фентезі (зріз)

449,00 грн

359,00 грн

Переглянути

Герої Барв і Волошка мають українські імена. Події відбуваються десь в Україні, чи це цілком вигаданий світ без прив’язки до місцевості?

Королівства «Дарунка шістьох» не є прямою алюзією на країни нашого світу, але містять окремі знайомі елементи. У західній літературі здебільшого використовують англійські імена — незалежно від того, історичне це фентезі чи ні. Мені ж хотілося, щоб текст був ближчим до українських читачів, тому багато імен у ньому старослов’янські або українські — від назв рослин, як-от Волошка та Барв (від «барвінок»).

«Дарунок шістьох» — це своєрідне роуд-муві, історія, у якій герої подорожують. Саме так все задумувалося спочатку? Чи любите Ви подорожувати?

У романі є дві сюжетні лінії. Перша – лінія Волошки та Барва, і її дійсно можна назвати історією подорожі. Друга лінія — короля Тура — більше сконцентрована на політиці, інтригах та загадках.
Так, із самого початку я бачила це як пригодницьку історію, але свідомо хотіла додати до неї щось іще.
У подорожах я передусім люблю природні цікавинки: сходити на водоспад, підлізти до вулкана, подивитися на якусь екзотику в ботанічних садах. І, напевно, цей інтерес до природних див певним чином відобразився в книзі.
– Барв колекціонує коштовне каміння. Зокрема, все починається з такого цікавого каменя, як монемус. Що це за камінь — вигаданий чи має прототип?
Монемуси, або «чаклунські камені», початково прозорі та блискучі, за розміром трохи менші за сливку. Прототипами в нашому світі можуть бути топази або дуже великі алмази.
Монемуси відіграють важливу роль у системі магії. Щороку на спеціальній церемонії їх роздають обраним дітям, і рівно опівдні камінь однієї дитини сяє, забарвлюючись певним кольором. Це означає, що дитина отримала магічну силу, а яку саме — залежить від кольору, яким засвітився камінь. Більше того, монемуси потрібні чаклунам як провідники магії – без цих камінців не вдасться чарувати.

Цикл називається «Гранарська нищівниця». Хто такі нищівники і чому їх усі так бояться?

На момент, коли починаються події «Дарунка шістьох», у світі було п’ять чаклунських кланів: погодники, здоровники, чуттєвці, живочари та провидці. Втім, колись давно, до Багряної війни, яка відбулася сто сімдесят років тому, існував ще один клан — нищівників (чаклунів із силою руйнації та смерті). Їхні монемуси мали чорний колір.
Нищівна сила завжди лякала як звичайних людей, так і інших чаклунів. А потім між двома могутніми королівствами розгорілася Багряна війна, у якій звинуватили нищівників. Зрештою, королі об’єдналися, і нищівники програли. Відтоді вважається, що нищівники — вірні прислужники Забутого (аналог диявола), що вони одержимі злом. На підтвердження цього чорна сила більше не з’являється. Але, як ми бачимо з назви циклу, не все так просто.

Ілюстрації до книжки й обкладинку створила Марина Соколян. Чи саме так Ви уявляли героїв, коли писали?

Частково так і уявляла, а частково художниця додала щось із власного бачення, адже кожен читач уявляє героїв по-своєму — базуючись на власних вподобаннях та досвіді. Мені, як авторці, було надзвичайно приємно й цікаво побачити візуалізацію своїх героїв.

Як будуть називатися наступні частини циклу «Гранарська нищівниця» і скільки їх буде?

Наразі заплановано три книги циклу. Друга книжка має робочу назву «Глек спустошення», а третя — «Війна двох». Попереду на читачів чекає ще більше пригод, інтриг, загадок та протистоянь добра зі злом.

Розмовляла Оксамитка Блажевська