Інтерв’ю з Іриною Мацко

Ірина Мацко: Ми з Богданом Мельничуком хотіли передати, що сила предків живе в кожному з нас. Навіть якщо ти звичайний школяр, десь глибоко в тобі вже є цей гомін волі — потреба бути вільним, чесним, відповідальним

Коли виникла ідея і як писалося у співавторстві?

Ідея повісті з’явилася під час однієї з наших розмов із Богданом Мельничуком. Хотілося поєднати пригоди з правдою про нашу боротьбу, про силу духу, яка живе в кожному поколінні доступною для дітей мовою, цікаво і пізнавально. Писалося у співавторстві дуже натхненно і легко. Богдан Мельничук — знаний український письменник, драматург, редактор, журналіст та автор численних історичних текстів. Його знання і моє бачення дитячої літератури дуже органічно доповнили одне одного. Ми працювали як одна команда, де кожен відчував сюжет і героїв по-своєму, але з однаковою любов’ю.

Чому обрали для повісті саме добу козацтва і Українських Січових Стрільців під час Першої світової війни? Як досліджували історичні деталі?

Це два періоди, які яскраво показують, якою сильною була потреба українців у свободі, волі, правді. Козацька доба — це уособлення нашої незламності, а січові стрільці — нашої жертовності та віри у майбутнє України.
Богдан Мельничук як краєзнавець доповнював повість історичними фактами. За прототипів героїв ми брали справжніх персонажів. Щоб пройнятися цими періодами історії, вникнути і відчути, радив мені історичні тексти до прочитання. Адже нам було важливо не лише подати факти, а передати дух епохи — побут, мову, світогляд героїв того часу. Я вдячна Богдану Івановичу за цю спільну роботу і досвід.

Чи існують прототипи головних героїв? Чи все-таки вигадані?

Герої — вигадані, але, як це часто буває, кожен має риси знайомих нам дітей: відважних, впертих, щирих, десь наївних, але з великим серцем. Іванко — це збірний образ українського хлопця, якого можна зустріти в кожному селі чи місті. Його друзі, зокрема Оксанка, мають ті самі внутрішні конфлікти, переживання, прагнення, які сьогодні мають наші діти. Тому майже кожен може серед героїв побачити «себе» і через це ще глибше пройнятися текстом, відчути історію.

Гомін волі : повість

499,00 грн

399,00 грн

Переглянути

Одна з героїнь Оксанка говорить українськими прислів'ями та приказками. Це було важливо показати дітям і підліткам, щоб зацікавити вивченням краси української мови? Які українські прислів'я і приказки подобаються Вам?

Так, це був абсолютно свідомий хід. Через Оксанку ми хотіли показати, наскільки глибока, мудра і колоритна українська мова. І тут вклад співавтора Богдана Мельничука був неоціненний, оскільки він дуже багато знає прислів’їв та приказок, приповідок і дуже добре їх вкладає в діалоги Оксанки. Це насправді важливо, бо прислів’я — це не просто фрази, а своєрідний код нації. І коли дитина починає впізнавати ці вислови, розуміти їхній сенс — це вже перший крок до любові до мови.
Мені дуже близькі такі:
«Хто не знає свого минулого — той не вартий майбутнього»
і
«Нащо й клад, коли в сім’ї лад».
Прості, але дуже глибокі.

Які месиджі хотіли донести книжкою "Гомін волі" до читачів?

Найперше — що українська свобода ніколи не була нам подарована. За неї завжди боролись — і дорослі, і навіть діти.
Ми хотіли передати, що сила предків живе в кожному з нас. Навіть якщо ти звичайний школяр, десь глибоко в тобі вже є цей гомін волі — потреба бути вільним, чесним, відповідальним. І зараз ми це бачимо, бо переживаємо також історичні події. А ще — що дружба, сміливість, любов до своєї землі та історії роблять людину справжньою.

На Вашу думку, як зацікавити дітей історією своєї країни? Саме через такі книжки, як Ваша?

Однозначно — через живі історії. Не сухі дати й імена в підручнику, а пригоди, де є емоція, дія, персонажі, з якими можна себе асоціювати. Книжки, де можна «пірнути» в минуле і пережити події — так, ніби це трапляється з тобою.
«Гомін волі» саме така: вона не вчить — вона захоплює. І водночас формує повагу до тих, хто зробив наш сьогоднішній день можливим.

Як передають ілюстрації художниці Марії Савко у книжці задум цієї повісті?

Ілюстрації Марії Савко — це окремий шар книжки. Вони дуже атмосферні: живі, теплі, стилістичні, але не відриваються від історичного контексту. Марія тонко відчула настрій повісті — і пригодницький, і драматичний, і щемливий. Завдяки її роботі, книжка оживає ще більше — особливо для юного читача, якому важливо "бачити", а не тільки читати.
Це той випадок, коли текст і образи говорять однією мовою.

Розмовляла Оксамитка Блажевська