Інтерв’ю з Лесею Мовчун

Цю книжку вибраних творів видано до вашого ювілею. Наскільки це видання є для вас важливим? Чи усі твори, які до нього увійшли, вже публікувалися? Можливо, якісь із них побачили світ уперше?

Колись була — та почасти й зараз збереглася — традиція збирати всі твори письменника у виданні, яке називається «повне зібрання творів». Так-от, «Учні Дрімагії» — це не повне зібрання. І навіть не вибране з раніше опублікованого. До книжки увійшли твори, які подобаються самій авторці: повість-казка «Учні Дрімагії», казковий детектив «Розшукується півень, або Злочини зухвалої подушки» і низка казок — веселих, ліричних і навіть… страшних!
Декілька з цих казок були вже колись надруковані. Повісті років із 20 тому побачили світ на сторінках дитячого журналу «Барвінок». До речі, «Учні Дрімагії» після того навіть потрапили до шкільної програми й полюбилися читачам. А половина з творів — геть новісінькі й ніде не публікувалися.

Повість-казка, що дала назву книжці, називається «Учні Дрімагії». То хто ж така чарівниця Дрімагія та якою магією вона володіє?

Ой, мені б не хотілося розкривати усіх секретів Дрімагії. Можу лише сказати, що ця чарівниця — мама однієї з героїнь повісті і, так би мовити, кураторка добра. Адже головна тема «Учнів Дрімагії» — людська ДОБРОТА. От, скажімо, усі звикли, що злий персонаж має бути статичним — він злий від сповиточку. А я пропоную читачам подивитися на проблему по-філософськи, у розвитку: чому герой стає злим? Добру дівчинку Римусю однокласники почали цькувати, не зрозумівши її чудернацького хобі. І зло виявилося заразним! Зазнавши булінгу, Римуся змінюється не лише внутрішньо, а й ззовні — стає лихою бабцею пані Гримальдою.

Учні Дрімагії : повісті-казки

499,00 грн

Переглянути

Ви велика вигадниця у своїх художніх творах. Як вам це вдається? Чи є якась таємниця? Можливо, надихають юні читачі чи навіть пропонують шалені ідеї?

Я просто не забороняю собі фантазувати (і всіх закликаю до цього чудесного заняття!). Казковий детектив «Розшукується півень, або Злочини зухвалої подушки» я вигадала, вкладаючи доню спати і дрімаючи поряд із нею. Щойно я замовкала, доня мене будила і змушувала продовжувати історію. Щовечора історія шліфувалася і нарешті попросилася на папір, тобто на комп’ютер.

Чи хотіли б мати якусь суперсилу, яку вигадали для своїх творів? Що мріє втілити в життя Леся Мовчун? Чи, можливо, усі ці мрії так і залишаться лише на сторінках книжок?

Хотіла б я стати володаркою часу — зробити так, щоб його на все і на всіх вистачало. А головне — на нові омріяні книжки, які просяться на комп’ютер.

Ілюстрації до книжки «Учні Дрімагії» намалювала художниця Олена Тараненко. Як гадаєте, чи відобразили вони ваші чудернацькі сюжети?

Олені Тараненко притаманна дивовижна стилістика — художниці вдалося врівноважити казковість персонажів «земними» (і дуже дитячими з точки зору сприймання, сказати б «чайлд-френдлі») портретами. І це має досить цікавий ефект, адже дітям подобаються мальовані герої, яких можна побачити в житті: ось доброзичлива поліціянтка Ромашко з песиком-помічником. Ось королівна Реготася на коні — звичайна дівчинка, яка любить їздити верхи, напевне, десь у київському парку. Ось лагідна Дрімагія — кожна дитина упізнає в ній власну матусю!

Що саме намагаєтеся передати читачам у своїх історіях? Як, на вашу думку, вразити юних читачів — незвичайними героями, карколомним сюжетом чи дивовижними локаціями? Які емоції мають переживати ваші читачі?

Кожен твір несе до читачів своє «послання». А якщо узагальнити, то між рядками в усіх повістях, казках, оповіданнях і віршах зашифровано ось що: мова, фантазія, книжка — найбільші духовні скарби. Чи варто книжками вражати? Не впевнена. Книжка повинна щось давати — і насамперед позитивні емоції.

Окрім усього, ви ще й мовознавиця, і дуже помітно, як дбаєте про мову у своїх творах. Як граєтеся зі словами? Можливо, якісь терміни самі вигадали?

А знаєте, яка книжка є найцікавішою? Словник! Я словники з дитинства не просто гортала — читала їх, не відриваючись! Орфоепічні (це ж круто знати, як слова правильно наголошувати!), синонімічні (схожі своїми значеннями слова — справжнісінький квітник!), фразеологічні (слова поєднуються і починають означати геть не те саме, що кожне поодинці). Українські слова різні — веселі, серйозні, кумедні, ліричні. З ними добре гратися — добирати найліпше саме для цього речення. Чи для того. А можна вигадувати нові — і не якусь абракадабру, а щоб читач здогадався, що слово (чи ім’я) означає. Злеоніла, звісно, зла. Гримальда гримає. Наприклад, у своїй минулорічній книжці, що ввійшла в довгий список найкращих видань за версією ВВС — «Як виростити супербабусю» (видавництво «Ще одну сторінку»), я придумала спеціальний календар, у якому місяці скачуть, наче зайці, — залежно від настрою героїв: грибень, щедрень, лютень, дощень, липень, хлипень, красень, жабень, чистень (за старим стилем — смітень), баламутень, гостень, щастень.

Якщо б мали можливість потрапити у світ книжки «Учні Дрімагії», ким би ви там були?

Я вже там була — кожним із героїв, адже якщо хочеш вигадати персонажа — думай і говори, як він!

Розмовляла Оксамитка Блажевська