Інтервʼю з Марією Литвин

Марія Литвин: «У цій книжці чимало наших впізнаваних реалій — хотілося передати, що Святий Миколай приходить завжди, будь-коли і будь-куди. І приносить Свято»

Для чого, на Вашу думку, потрібні книжки про Святого Миколая? Щоб розповідати про нього більше? Допомагати готуватися до Дня Святого Миколая? Чи, можливо, занурювати в українські реалії й традиції?

Вони допомагають Святому Миколаю прийти до людей у домівки, налаштуватися на зустріч. У моїй книжці є епізод, коли письменниця питає в Миколая: «Ти завжди ходиш так урочисто вбраний?» А той відповідає: «Ні, тільки на свято». Зустріч із кожною людиною — це і є оте Свято, хоч на ньому ми часто заспані й заскочені. Бо ж Святий Миколай приходить несподівано.

Яким був День Святого Миколая у Вашому дитинстві й чи змінилося ставлення до нього, коли подорослішали? Чи вірили у Святого Миколая? Як собі його уявляли? Та який його подарунок Вам запам'ятався найбільше?

Тут парадокс насправді. Бо все якось навпаки — з віком більше вірю в Миколая. І найкращий подарунок від нього отримала якраз нещодавно. Позаторік на роботі запитали, що б я хотіла на День Святого Миколая — книжку чи солодощі. Я зайшла на сайт книгарні, переглянула книжки… і погляд впав на блокноти Moleskine — о, від Святого Миколая хочу майбутню власну книжку в подарунок! Надіслали мені той блокнот, лежав він до весни, а на весняного Миколая в ньому з’явилася історія — і почалася ціла пригода, яка завершилася першою книжкою. Отакий вийшов подарунок!

На початку книжки «Святий Миколай приходить несподівано» мене дуже зворушила присвята «Пам'яті найкращого тата у світі». І всередині книжки йдеться про тата, який не повернувся з війни. Чому для Вас було це важливо згадати у тексті?

Мій тато — кобзар і письменник Микола Литвин. В останні свої дні, у лютому 2020-го року, коли вже був на межі світів, він раптом привітав мене з виходом першої книжки — хоч тоді була написана лише одна історія, і я взагалі про таке не думала. Він сказав, що вона вже вийшла, така яскрава, і всі навколо радіють... Тому найпершу книжку вирішила присвятити пам’яті найкращого тата у світі, до того ж Святий Миколай — його покровитель.
А в тій історії, де тато хлопчика не повернувся з війни, його місце за столом займає Святий Миколай — важливо, щоб ті родини, які втратили когось із рідних, знали і пам’ятали, що вони ніколи не самі.

Святий Миколай приходить несподівано : оповідання

399,00 грн

319,00 грн

Переглянути

Коли писалися ці історії? В них чітко можна впізнати наші українські воєнні реалії, от як про повітряну тривогу і сховатися за двома стінами у будинку. Усі історії реальні чи вигадані?

Найперша історія написана ще 2014 року. А з початком повномасштабного вторгнення ця тема повернулася — і 2023-го з’явилися ще 6 історій. Поштовхом до написання першого оповідання після такої великої перерви стала розповідь сестри про племінника Іллю. Він так повірив у Миколая, що вирішив і сам пригостити святого, коли той прийде з подарунками. Поставив під ялинкою чашку молока, поклав печиво і навіть серветку для зручності. А вранці виявив, що молоко надпите, печиво надкушене і навіть серветка зіжмакана! Ця зворушлива історія стала тим зерном, яке жило в мені до весни і таки проросло в оповідання.
Так, у цій книжці чимало наших впізнаваних реалій — хотілося передати, що Святий Миколай приходить завжди, будь-коли і будь-куди. І приносить Свято.

«Сьогодні наче свято. Ніби закінчилась війна. Ніби всі війни закінчилися. Ніби вони й ніколи не починалися!» — у цій цитаті відчувається надія на краще майбутнє. Які ще цінності вклали у ці історії для дітей?

Це історії не лише для дітей. Мені хотілося написати таку книжку, яку було б цікаво читати разом — і дорослим, і дітям. Щоб кожен знайшов там щось для себе, на своєму рівні. А найголовніше, знову ж таки, передати оце відчуття присутності Дива у будь-якій життєвій ситуації.

Однією з героїнь історій є письменниця Софія Тараненко. На її прикладі Ви описували свої письменницькі звички? Якими вони є?

Та ні. Я взагалі пишу не за столом. А так, де прийдеться. До речі, найулюбленіше місце — під високою ялиною в селі на Фастівщині, де живе моя мама. Там тихо-тихо.

Якби можна було попросити Святого Миколая не просто про подарунки, а про якусь суперсилу, яку б Ви для себе хотіли?

Миру в серці. Попри все.

Розмовляла Оксамитка Блажевська