Уляна Дадак — українська письменниця родом зі Львівщини. Її оповідання «Неволя, помста, воля» увійшло до збірки фентезі-прози проєкту «Аль Мор», а у грудні 2022 року твір «Пошуки мрійників» був надрукований у збірці детективів «Це сталось на Різдво». Також вона є авторкою циклу «Повелителі стихій», перша книга якого скоро побачить світ. «За межею реальності» — роман у жанрі міського фентезі, магічна система якого натхненна українськими віруваннями й традиціями. Про нього ми сьогодні й поговоримо.
«За межею реальності» — історія, яку надихнули українські традиції. Що з української міфології у ній присутнє? Чи складно було вписати систему магії в українські декорації?
Міфологією я надихалась, але не використовувала її як основу. У книзі не буде мавок та чугайстрів. Так, там є чорти і наші традиції, їхній колорит дозволяє додати історії барв, відчуття чогось знайомого. У творі багато орнаментів із вишивки та віра в те, що певне зілля має цілющі властивості, але систему магії я придумувала, вписуючи у книгу таємничу «межу».
Чи було складно вписати магію в українські декорації? Ні, ця інша реальність допомагала мені занурюватись у щось містичне. Я обожнюю роботу саме над магічною складовою твору, можу цьому присвятити незліченну кількість годин. Важче вже потім дотримуватись законів чарів, які сама і придумала.
Розкажіть про особливості магії у вашій книзі. За яким принципом вона працює? Чи знають звичайні люди (немаги) про її існування?
Головним джерелом магії є межа. Це такий собі кордон між нашим світом та світом чортів, які прагнуть до нас прорватися та наробити тут лиха.
Знатники — це люди, які від батьків отримали здатність перетинати межу, зачерпувати там силу та вбивати тих лихих демонів. Звісно, вміння знатників дозволяє їм швидше зцілюватись, вони можуть проклинати людей та навіювати їм спогади чи якісь інші думки, але люди, в чиїх жилах немає магічної крові, про межу нічого не знають.
Головна суть магічної складової у книзі — це боротьба між знатниками та чортами, бо вони завжди полюють одне на одного.
Магічний Львів у вашій книзі — який він? Що реального у нього ви перенесли, а що вигадали?
Я намагалась перенести в історію всю атмосферу зимового Львова. Вписати місто з колядками й теплими кав’ярнями, згадавши при цьому про жахливу погоду та старі холодні будинки. У книзі можна впізнати вулиці та певні локації, але я не мала наміру дуже заглиблюватись у легенди, пишучи для читачів щось нове. До прикладу, я знаю, де міститься головний офіс магічної шатії, але вам цього не розкажу.
У розмові про магію та реальність у рамках Львівського букфоруму ви сказали, що ваша книга більш пригодницька, ніж магічна. Чому саме такий піджанр?
Це все через головних героїв. Древа приїжджає до Львова, бо хоче стати ратницею та боротись із чортами. От тільки її план накладається на боротьбу за владу між місцевими знатниками. І тут все як закручується — зради, вбивства, помста. При цьому героїв атакують чорти, їх намагаються використати та підставити.
У той же час Орест робить спроби знайти своє місце. Він не знає, де воно — чи поряд зі знатниками, чи поміж звичайних людей. Та Древа завжди підкине йому пригод. Ці двоє ніяк не можуть спокійно всидіти на місці.
Які проблеми турбують персонажів вашої історії? Як магія допомагає їм із цим впоратися? І що схожого можуть побачити читачі між собою та, наприклад, Древою чи Орестом?
Древа прагне схвалення, її минуле не дозволяє відступати або здаватися. Вона не довіряє нікому, бо скрізь вбачає зраду та нещирість. Єдине, у чому дівчина впевнена, — це її магія та межа. От чорти — вони реальні, їх вона може перемогти, а люди — ти ніколи не знаєш, що насправді в них на думці.
Орест — зовсім інший. Хлопець плив за течією до зустрічі з Древою. Знатниця перевертає його світ, ставить його перед вибором власного майбутнього. Вона змушує сумніватись його у власній доброті.
Для них обох магія стає способом дії. Це те, що дозволяє їм реалізуватись.
Чи є у книзі любовна лінія? І чи важлива вона для сюжетної лінії (чи рухає нею)?
Приховати не вийде — любовна лінія тут є, і вона рухає сюжет. Але в книзі немає надмірної романтизації персонажів та довгих описів їхніх почуттів. Я старалась описати стосунки між героями в діях, у пошуку довіри. Все, що їм доведеться пережити, це може людей як зблизити, так і відштовхнути одне від одного.
Чи надихалися ви якимись іншими фентезі-історіями (перекладними чи українськими)? І загалом, які інші книги вплинули на вас як на письменницю?
Я обожнюю фентезі. Левова частка книг, які я читаю, це саме фантастичні жанри. Не маю розмежування між перекладною літературою та українською — споживаю все. Але також не можу назвати, чи якась конкретна історія надихнула мене на написання цього рукопису. «За межею реальності» почалась із мого конкурсного оповідання, поїздки до Підгорецького замку та пісні «Янголи» гурту «Танок на майдані Конго» — ці три складові стали рецептом до книги.
Чи маєте у планах й надалі працювати із жанром фентезі?
Так. Зараз до друку готується ще одна моя книжка — «Каррайк. Переродження», котра є першою частиною із трилогії «Повелителі стихій». Також маю плани на світ «За межею реальності», але головними героями у наступній книзі будуть уже не Древа з Орестом, а дехто інший. План є, навіть написано декілька десятків сторінок, але куди мене історія заведе, ще побачимо.
Розмовляла Олена Буда