12.02.2018
1962
Час читання: 2хв.
Рецензія на книгу Іванни Блажкевич «Жінка на бойовій лінії: спогади, щоденник»
Подвижницька ватра Іванни Блажкевич
Іванна Блажкевич. Жінка на бойовій лінії: спогади, щоденник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2017. – 336 с.
Про Іванну Блажкевич, письменницю, вчительку, виховательку, просвітянку, українську патріотку та громадську діячку, ходили легенди ще за її життя, котре, попри всі пережиті трагедії часу, виявилося довгим. Окрім віршів для дітей, письменниця залишила по собі цікаві літературні мемуари, що до недавнього часу існували як рукописні. Окремі уривки з них публікували ще у 1990-х роках літературні часописи, зокрема, «Тернопіль» та «Дзвін», але найповніше видання побачило світ тільки тепер.
Щоденникові нотатки Іванни Блажкевич охоплюють події її життя дитячих, шкільних років наприкінці 19-го століття; останні записи датовані 1935 роком 20-го століття. У передньому слові до книги літературний редактор та упорядник цих спогадів поетеса Ірина Дем’янова зазначила: «Розповіддю про цю легендарну жінку треба розпочинати уроки патріотизму в перший день кожного навчального року. Ніхто більше не зробив для розвою кооперації в селах та містечках Галичини, ніж ота тендітна й скромна вчителька і просвітянка. Нічиє слово на численних вічах і зборах галичанок не було таким пристрасним і переконливим. Ніхто не мав такої відваги, працелюбства, самопожертви».
І дійсно, правдивий опис пережитих планетарних катаклізмів, вражає. Художнє слово про приголомшливі поневіряння під час австро-угорського панування, Першої світової війни, польсько-німецько-радянських окупацій, що швидко змінювали одна одну, без перебільшення, є унікальним свідоцтвом тих лихоліть, що творилися на Галичині. Навіть авторські назви маленьких щоденникових записів ошелешують своїм трагедійним змістом. Ось вибіркові приклади тільки за 1915 рік: «Тривога», «Розлука», «Воєнні гості», «Вістки з фронту», «Замість перемоги втеча», «Паніка зростає», «Тяжко втримати рівновагу духа», «Арештування», «Перші полонені», «Уряди виїхали», «Зривають мости», «Прихід російських військ», «Грабують Галич», «Реквізиція худоби».
Запис під назвою «Різдво» хапає за серце: «Пішли ми обоє з Богданом до церкви. Щось невисказане налягло на душу: немов попри церковний спів чується якийсь німий голос. Страшний голос болю и туги. Всі крізь сльози глядять, а через здавлене жалем горло з трудом пересуваються слова молитви, щирі як ніколи… коли під кінець богослужіння священник звернувся до людей зі святочними побажаннями, проймаючий душу стогін болю стряс церквою і старенький пастир навіть першого речення не закінчив. Залились сльозами очі бесідника, а за ним всі зібрані вибухли плачем. В той мент кожному наново скривавилось серце раною розлуки і біль груди здавив».
Викликає подив і захват мужність «жінки з діточками на фронті», героїчний стоїцизм виживання: «Гарматний гук щораз сильніший. На душу налягла незнана досі тривога перед чимсь дуже страшним. Тріскучі морози і битва… Куди я в таку люту студінь дінуся зі своїми «хробачками»? Втікати на загибель, чи тут на місці загибелі ждати?.. Здається мені, що сама нітрохи не лякалася б стрілянини. Але погляну на діточок і аж уста закусую з розпуки». У своїй життєвій долі Іванна Блажкевич зазнала непоправних втрат – померла мала донечка: «19 листопада 1915 року. Раненько о 5 годині відлетів від мене мій ангелик. Така звичайна річ ця смерть, а однак така страшна… Поховала я дитину. Сама її в домовину вклала, сама поцілувала тільце дороге… Даремні всі розумування. Серця вони не вгамують. Хата стала мені пусткою». У 1928 році ця стоїчна жінка поховала ще двох малолітніх дітей: їх пригостили отруєним шоколадом. То була помста ворогів за любов до України.
За своє довге життя Іванна Блажкевич зазнала переслідувань за свій патріотизм і переконання, за нескореність різним окупантам, пережила численні арешти, знущання, і навіть… жах розстрілу. А вона була удостоєна честі представляти Галицьку округу на Народних зборах Західної України у Львові, на яких було проголошено ЗУНР, згодом брала активну участь у ліквідації установ старої влади. Не перелічити її громадянських чеснот: понад 700 віч, зборів, мітингів, допомога селянам, відкриття дитячих садочків, читалень, різноманітних курсів для молоді. Особливої поваги заслуговує її діяльність по відродженню кооперативного руху Поділля, зокрема, в нашому місті.
Книга доповнена унікальними світлинами, що ілюструють певні фрагменти життя славетної краянки.
P. S. Письменниця Іванна Блажкевич (з дому – Бородієвич) народилася 1886 року у с. Денисів Козівського р-ну. Померла 1997 року, відсвяткувавши 90-річний ювілей. Похована у рідному селі, де створено музей-садибу її імені й встановлено пам’ятник роботи скульптора Івана Мулярчука. Ім’я письменниці носить Тернопільська школа-ліцей № 9. На Тернопільщині з 1993 року присуджують літературно-мистецьку премію імені Іванни Блажкевич – за твори для дітей та юнацтва, педагогічний доробок і пропаганду творчості письменниці.
Тетяна Дігай