Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Каталоги Новини Відео Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Електронні книги Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
basketКошик
знижка 50%
corner_white
Гімнастика. Індивідуальна та самостійна робота студентів (на прикладі технології графічного конструювання, ситуаційного моделювання, ступеневого навчання.
Гімнастика. Індивідуальна та с... Мехоношин С. О.
45,00 грн
22,50 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 18.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів зарубіжної літератури
new-news 17.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів інформатики
new-news 17.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів математики
new-news 17.02.2022
Чому дитячі психологи радять «книжечки з віконечками»?
Добірки
new-news 17.02.2022
Улюблені книги дітей
new-news 11.02.2022
Екранізації: читати чи дивитися?
new-news 03.02.2022
Книги для затишних вечорів
new-news 20.01.2022
Книги з віконечками
new-news 24.12.2021
Хтось боїться зайчиків?
new-news 10.12.2021
Фантастичні світи майбутнього
new-news 09.12.2021
Різдвяні історії
new-news 08.11.2021
Книжкові новинки: що читати восени
new-news 01.04.2021
ТОП-10 для квітневого настрою
new-news 05.03.2021
Книги Ред’ярда Кіплінґа
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності

mail mastercard2 


Слідкуй за нами:

pravo_vydavec.png

pravo_dogovir.png

https://knugoman.org.ua



29.06.2021

Що ніколи не можна забороняти малюкам?

Що ніколи не можна забороняти малюкам?

15 помилок, які роблять батьки

«Як виховувати дітей, знає кожен, за винятком тих, у кого вони є», – казав Патрік О’Рурк. І в дечому він справді мав рацію. Збоку завжди легше помітити чужі помилки та засудити і батьків, і дитину у ста мільйонах життєвих випадків:

-   малюк влаштував істерику у крамниці,
-   замурзався,
-   репетував,
-   плакав,
-   не поділився іграшкою,
-   розбив вікно,
-   не доїв обід,
-   щось приховав,
-   не захотів допомогти
і багато-пребагато інших «грішків».

«У всьому винні батьки! – кажуть такі вельми мудрі «знавці дитячої психології». – Забагато дозволяють! Треба лупити і наказувати, забороняти треба!!! Бо дитина їм скоро на шию вилізе!»

А чи знаєте ви, що постійними заборонами батьки формують безвольну істоту, яка не дасть собі ради в житті?
Що зі 100% проблем і конфліктів лише на 10% можна реагувати категоричним «НІ!!!»

У мене є одна знайома, дуже мудра жінка, лікарка, яка має уже зовсім дорослу доньку. Коли дівчинка була підлітком, вона, як і більшість у цьому віці, бунтувала і хотіла спробувати усе на світі.  І коли я дивувалася, як мама спокійно  дозволяє дитині такі непедагогічні речі, як проколоти вуха у шести місцях і перефарбувати волосся на зелене (і це ще не найгірший випадок з тих, які я спостерігала!!!) –  знайома спокійно відповіла:

«Все, що я мала дати доньці, я дала їй у дитинстві. Я їй довіряю. І забороняю лише те, що може зашкодити її життю чи здоров’ю».

Минуло кілька років, донька моєї знайомої «перебісилася» – і закінчила універ, і вдало вийшла заміж, і бавить тепер синів-близнюків… 

То як же правильно виховувати маленьких дітей, щоби з них виросли хороші, щасливі і здорові люди, які знайдуть себе у житті?

Чого не можна забороняти малюкові у жодному випадку? 

БУТИ САМОСТІЙНИМ

Пригадуєте старий анекдот?

«Мама кличе з балкона синочка: «Ану швидко додому!!!»
- А що, я вже замерз?
- Ні, ти вже хочеш їсти!»

Ось такі от мами (тати, бабусі, дідусі – потрібне підкреслити), які завжди все знають краще за саму дитину – що їй хочеться, а чого не хочеться, чого вона боїться, а чого прагне – то справжнє лихо.

Дайте дитині свободу! Дозвольте їй відчути себе людиною! От вам би було дуже приємно, якби над вами завжди хтось нависав і командував, знецінював ваш кожен крок, не довіряв вашому вибору? Отож бо…

Дитина хоче САМА застелити ліжко? Взутися? Піти в магазин? І слава Богу! Нехай! І так, не все вийде одразу, будуть помилки, які можуть вас дратувати, але! – хто не пробує, той не помиляється!

Вірте і довіряйте своїй дитині, ВІРТЕ У НЕЇ! Подолайте спокусу мчати наввипередки і все робити ЗАМІСТЬ свого малюка, бо він може помилитися – і засмутитися. Це – не допомога! Це – знецінення.

А ще хочу порадити для батьків чудову серію книг «Рука у руці» – про хлопчика Каю. Упевнена, що ви вже бачили чимало мультиків про нього. Так от, у кожній книжечці описана та чи інша «малюча проблема» – і описана вона психологами саме так, аби дитина (разом з батьками!) зуміли її подолати якнайшвидше.  


ДОПОМАГАТИ

Насправді у дитячій психіці це називається інакше. Не «допомагати батькам», а «бути як дорослий». Так, дитина живе поряд вами, спостерігає за щоденною вашою працею – як ви готуєте вечерю, печете пироги, прибиваєте цвяхи, пилососите, перете, сапаєте, ремонтуєте автівку – І ТЕЖ ТАК ХОЧЕ! (Приві-і-іт, хлопчик Каю і книжечка «Як татко»!)

Тож не відганяйте її, ради Бога! Не кажіть, що в неї не вийде! Не сваріть, коли при спробі помити посуд вона розіб’є тарілку!

Розповім з власного досвіду.

Колись я молода-зелена працювала з 9 до 6, потім забирала дітей із садочка, тягла їх додому і швидко-прешвидко готувала вечерю та мила посуд. Донька – їй тоді було роки 3 – багато разів просила:

-   Давай я помию!
-   Та ні! Я тебе не вийде, ти це робитимеш довго, ще й потовчеш миски! 

Так от, донька просила-просила – та й перестала. Минув рік, другий, третій – я вже сама прошу у неї… А все! Пізно, Івасю, до школи! Не хоче.

Ось так, матусі, майте на увазі! Саме у тому ніжному віці, коли для дитини робота – це гра – треба починати привчати малюка до праці!


«ДУРІТИ»

Моя бабця казала, що коли дитина не бігає і не галасує – це хвора дитина. І це правда, люди! Так, вам зручніше, щоби дитина сиділа камінчиком – і не заважала. Саме тому ви пхаєте їй в руки ще з пелюшок усілякі гаджети! Ну визнайте, це ж правда!

Галасувати, бігати, кричати і «дуріти» – це природний стан малюка! Згадайте себе в дитинстві, посміхніться – і змиріться. А ще краще – очольте!

А чом би й ні? Якогось нудного суботнього ранку «битва» подушками вам усім точно не завадить! А ваша дитина запам’ятає це на все життя. 

ЇСТИ САМОМУ

І знову ж заклопотані матусі заперечать: «Ні-ні, це довго! Ще й заляпається! Краще я сама його нагодую!»

«А до якого часу ви збираєтеся годувати свою дитину? Коли настане той час ІКС, коли ви вирішите – ну все, мій малюк готовий! А може, саме сьогодні, просто зараз?!»

І знову історія з життя. Моя сусідка була супермамою для свого сина. Відповідальна, дбайлива, вона готувала своєму Сергійкові пюрешки, ретельно перемелюючи всі продукти на блендері – і звісно ж годувала його з ложечки. Щоби не поперхнувся, щоби не замастився… А у півтора роки Сергійко пішов у садочок.  І нажахана вихователька подзвонила того ж дня: «Ваш син не вміє жувати!!!»

Ну звісно, а де ж він мав навчитися, коли все життя лише ковтав пюрешку?! Матусі, не робіть зі своїх дітей калік! Дайте їм у руки ложку й виделку – хай їдять! Нехай замащують одяг, тепер є пральні машинки, не проблема!  

БУДИ ЖАДНЮГОЮ

Уявіть ситуацію: сидите ви в парку на лавочці, гортаєте стрічку Facebook, до вас підсідає жіночка та й каже: «Ой, який класний смартфон! Дай мені погратися, я тобі завтра віддам!»

Ви були би у захваті? Віддали би? Навряд. Тоді чому ви вимагаєте подібного у своїх дітей? У них теж є право вільно розпоряджатися своїми речами! Не варто їх соромити і бештати: «А-я-яй! Як не соромно! Не будь жаднюгою, поділися!».

Схоче – поділиться. Не схоче – не тисніть. Це його і лише його право.

РОБИТИ ПОМИЛКИ

А хто ж їх не робить? І ви теж робите, причому щодня. Але не кепкуєте із себе, і не ганьбите.

Запам’ятайте: батьки повинні ДОКЛАСТИ УСІХ ЗУСИЛЬ, аби дитина НЕ БОЯЛАСЯ ПОМИЛЯТИСЯ! Бо інакше вона буде боятися зробити будь-який крок. А це вже велика проблема, яка зіпсує їй життя. Поясніть малюку, що всі помиляються, і ви – теж, і це природно і не страшно! Що життя – то велика школа, де кожен з нас чогось щодня навчається. Що кожен із нас має право на помилку, і від цього світ не завалиться.

МАТИ ВЛАСНУ ДУМКУ

Проілюструю історією.

Прийшла сім’я в ресторан, офіціант приніс меню, очікує на замовлення.
Запитує спочатку у тата: «Чого ви бажаєте?»
-   Біфштекс, салат, смажену картоплю, будь ласка.
-   А ви, пані?
-   Смажену рибу, пасту, лазанью.
-   А що ви хочете, молодий чоловіче? – звертається офіціант до хлопчика років трьох.
-   Він буде суп і вареники! – вигукує мама.
Офіціант незворушно дивиться на дитину і запитує ще раз: «А що ви хочете, молодий чоловіче?»
Мама починає нервувати: «Я ж сказала, йому – суп і вареники!»
Офіціант крижаним голосом: «Я не у вас запитую, а у цього хлопця».
-   ОЙ, ВІН ПОДУМАВ, ЩО Я – СПРАВЖНІЙ!!! – зрадів малюк. – Тоді мені пюре і котлету! І компот!

Так от, ваші діти – вони справжні. Вони люди, тільки маленькі. І вони мають право озвучити власну думку. І справедливо очікують, що ви її почуєте!

Навчіть дитину завжди і у всьому думати самостійно і самостійно вирішувати. Навіть коли це вам не подобається. Повірте, це вміння – чи не найголовніше у житті.

РОЗПОВІДАТИ НЕБИЛИЦІ

Фантазувати – це природно. І не варто на будь-які фантазії вашої дитини реагувати типу: «Та що ти вигадуєш? Так не буває!». Або ще гірше: «Ти обманюєш!»

Мислення дитини – творче і креативне, у її фантазіях все реальне: на даху живе привид, їжак дружить з сусідським котом, а у нього самого є вигадана подружка Мія. Тільки ніхто її не бачить. Поки що…

Фантазії, вигадки і небилиці дозволяють розвиватися правій півкулі мозку, що відповідає за функції творчості, інтуїції, пам’яті, емоцій і музикальності.

Тож коли ваша дитина починає поринати у світ фантазій – підтримайте її! Вигадуйте разом!

І ще – так, часом діти обманюють. Чому? Усе просто. Вони бояться покарання. Тож зробіть так, щоби дитина вас не боялася!!! Щоби ви були кращим другом, до якого вона прийде навіть у найскрутнішій ситуації! Який любить її беззаперечно, попри все!

Повірте, саме такі батьки найщасливіші. Бо діти є їхніми вірними друзями на все життя.

ЗАЧІПАТИ КРИХКІ РЕЧІ 

Всі ми, дорослі, знаємо, що заборонений плід – найсолодший. І коли ви вперто забороняєте малюку торкнутися вази (лампи, бокалів, статуетки тощо) – його тягтиме до цієї речі магнітом. І він врешті-решт таки досягне омріяної цілі і найвірогідніше таки розіб’є її.

Що робити? Не забороняти, але дозволити під вашим пильним наглядом! Причому треба пояснити, чому все відбувається саме так. Не тому, що ти криворукий, а тому що ця річ надто крихка і делікатна, і з нею треба поводитися ду-у-у-у-уже обережно.

Врешті, коли дитина раз-другий разом із вами огляне омріяну недосяжність – її інтерес зникне, як роса на сонці, повірте моєму досвіду! 

МАЛЮВАТИ І ЛІПИТИ

Дитина і олівці (а ще краще – фломастери!) – це страшний сон багатьох матусь. Не встигнеш озирнутися – а нові шпалери на стіні уже оздоблені віртуозними каляками-маляками!

Причини є дві:

  1. Дитина не має на чому малювати (ви купили їй альбом, до речі?)

  2. Дитина намагається привернути вашу увагу!

Співробітниця якось розповідала історію з власного дитинства, коли їй було роки три. Так от, вона дуже любила малювати. І малювала в альбомах, які їй купила мама. Але…! Мама та була страшенно заклопотана і не особливо цікавилася, що там мазюкає дитина. А їй було образливо до сліз! Тож одного разу, коли мама пішла у ванну, а бабуся була на кухні, мала взяла маркери і вирішила намалювати картину… на білих дверях ванної! І намалювала, навіть не сумнівайтеся! Для чого? ЩОБИ НАРЕШТІ ПОМІТИЛИ!

Те ж саме стосується і пластиліну. Не нервуйтеся, коли знаходите кульки у килимі чи замурзаний паркет.

По-перше, поясніть дитини правила: де, коли і як потрібно малювати і ліпити. Одягніть її у спеціальний одяг, який не шкода забруднити, застеліть стіл газетою чи клейонкою.

А по-друге, ліпіть РАЗОМ! Малюйте разом! Чи бодай дивіться – і ХВАЛІТЬ! Ваше добре слово допоможе малюку стати впевненішим, і хтозна, раптом з нього виросте видатний художник!

ГРАТИСЯ З ВОДОЮ

Водяні пістолети – це любов! Паперові бомбочки – це любов! Найглибша на подвір’ї калюжа – це любов! Та й навіть гумові каченята у ванні – це теж любов!

Не забороняйте! Будь ласка! Вода – це така речовина, до якої та-а-ак хочеться торкнутися. І похлюпатися. І розхляпати, звісно.

Нічого страшного. Є ганчірка. І дитина після гри цілком сама може після себе витерти підлогу, якщо «водяні ігри» відбувалися вдома. Якщо ж надворі – то взагалі жодних проблем! 

ПЛАКАТИ

От я наприклад люблю поплакати, коли дивлюся сентиментальні фільми чи коли читаю відповідні книжки – і зовсім не картаю себе за це. Бо сльози – це певний катарсис, звільнення від накопиченої негативної енергії. І це насправді корисно.

Але у нас досі панують стереотипи:

  1. Плачуть лише слабаки і нюні.

  2. ХЛОПЧИКИ НЕ ПЛАЧУТЬ!

Ага, не плачуть. Але статистика засвідчує, що чоловіки в Україні живуть на 10 років менше, ніж жінки. Зокрема і тому, що тамували свої емоції – скрізь і завжди, змалку. Повірте, ні до чого доброго це не призведе. Тому плачте на здоров’я і не забороняйте цього робити вашим дітям. 

НЕ ДОЇДАТИ ОБІД

Для цього існує навіть спеціальний термін – «харчове насилля». Бо змушувати доїдати через силу – це справді насилля над маленькою людиною.

Уявіть лишень, якби вас так змушували! От прийшли ви з роботи, вас за стіл посадили, слюнявчик одягли – і вперед! Їж, поки ВСЕ НЕ З’ЇСИ! Бо має бути чиста тарілка, бо в Африці голодують діти, бо все дороге, бо ти от який худий, аж зелений, і ще сотня бо! А ще – і за маму, і за тата, і за тітку Марусю, і за сусідського кота… Уф!

Повірте, дитина, коли голодна, про це скаже (не давайте їй лише перекуску – всілякі снеки і солодку воду!!!!).

Скаже – і залюбки з’їсть. Бо вона краще відчуває стан свого організму, ніж ви! І не хвилюйтеся, що коли малюк відмовиться від одного прийому їжі, «бо не голодний».

І так, про це є ціла окрема книжечка із серії про хлопчика Каю – «Я не голодний»

ГОВОРИТИ «НІ»

Ось це вміння – просто неоціненне у дорослому житті! Не забороняйте вашій дитині говорити «НІ»! Разом з оцим чарівним, виплеканим змалку «ні» вона позбудеться сотень охочих сісти їй на шию і звісити ноги.

Це, врешті, абсолютно природно – відмовлятися від чогось, коли не хочеш цього. Це ми, дорослі, маємо купу комплексів і засторог щодо «не образити когось» чи «а що про мене подумають». У дітей із цим простіше. Тож як сказано у Святому Письмі – «будьте як діти»… 

БОЯТИСЯ

Ну, тут взагалі все очевидно. Страх – це хвилювання і тривога, викликані очікуванням чогось неприємного і небажаного. І ми, дорослі, боїмося купи всього, від хвороб і війни до дефолту і втрати роботи.

У дітей страхи інші, вони більш ірраціональні, адже вони ще так мало знають про світ! Він для них нереально великий, напхом напханий усілякими небезпеками – від бабая, який забере у мішок (агов, матусі, признавайтеся, ви ж самі лякали свою дитину тим бабаєм!!!) – і до павуків, землетрусу, війни, загубитися, а що як мама забуде забрати з садочка тощо.

Словом, прийміть страх своєї дитини, вислухайте малюка, зрозумійте його – і міцно-міцно обійміть. Не сваріть, коли він усоте просить вас пройти з ним уночі в туалет, бо в коридорі «живе бабай». І це врешті минеться.

І так, ця проблема настільки поширена, що з-поміж книжечок про Каю аж дві присвячені саме їй – «Що за дивний шум?» і «Неспокійний сон». Прочитавши їх зі своїми малючками, ви добряче «пропрацюєте» тему страхів і навчите дитину не боятися.

Повернення до списку

  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue