Ред'ярд Кіплінґ здебільшого відомий широкому загалу як автор «Книги джунглів», тому й асоціюється у багатьох із казкарем. Та поміж тим достеменним знавцям його творчості відомо, що він чудовий поет і прозаїк. Скажімо, у його доробку є багато різнопланових творів, як-то, збірка поезій «Департаментські вірші» (1886 р.), книга оповідань «Прості оповідання з пагорбів» (1888 р.), роман «Кім» (1901) тощо. Крім того, він написав двотомну історію Ірландської гвардії, яка вийшла друком 1923 року. Ці всі видання свідчать про те, що Р. Кіплінг був різнобічним письменником, котрий демонстрував свій талант у різних літературних жанрах. 

   Одним із таких жанрів був жанр, так званої, «шкільної прози», що був популярним у англійській літературі Кіплінґівських часів. Так, 1899 року саме у цьому жанрі вийшла у світ книга Р. Кіплінґа «Сталкі та його команда». Літературні критики вважають, що книга є автобіографічною і розповідає про навчання автора в приватній закритій школі-інтернаті. Та й сам автор зізнавався, що всі персонажі мають своїх прототипів у реальності, а себе він втілив у образі хлопчика на ім’я Жук.

   Прикметно, що книга з’явилася на основі оповідань, які Кіплінґ публікував у часописах впродовж тривалого часу. Тому видання й укладено у вигляді коротких історій, об’єднаних одними персонажами. Наприклад, головним героєм твору виступає Сталкі, котрий разом із своїми щирими друзяками Мак-Турком та Жуком потрапляють у різні пригоди, придумують дотепні способи насолити докучливим викладачам та старшим задавакам, а то й захистити честь вірних друзів. Так, одного разу Мак-Турк і Жук під проводом Сталкі зв’язують двох старшокласників і знущаються над ними так само, як ті знущалися над меншим хлопчиком, котрий мешкав із ними у одній кімнаті.

   Треба сказати, що поява таких жорстоких епізодів у творі «Сталкі та його команда» обурила манірну англійську публіку. Адже за уявленнями високохмарних панянок та панів, Кіплінґ порушив правила жанру й увів у сюжет відверто страшні епізоди. Хоча, захищаючись Кіплінґ, казав, що йому нічого не доводилося вигадувати, він тільки розповів все так, як було насправді. 

   Крім того, у другому виданні книги, яке вийшло 1929 року, Кіплінґ ще раз порушив «правила» жанру «шкільної прози», долучивши наприкінці оповідання про доросле життя Сталкі та його друзів. Так, у останній главі «Раби лампи» (Частина ІІ) Сталкі постає дорослим. Він відбуває службу в британському війську в Індії. Друзі знову зустрічаються в дорослому житті.

   Цікаво, що задовго до українського перекладу книги, слово «стакер» активно вживалося серед шанувальників літератури. Його ввели у вжиток російські фантасти Аркадій і Борис Стругацькі. Головний герой повісті «Пікнік на узбіччі» Сталкер завдячує своїм прозвиськом саме Кіплінґу. Тому що відомо, що письменники в дитинстві зачитувались «Сталкі і його командою» і навіть мали свою версію російського перекладу, який до 2013 року вважався загубленим.

   Твір «Сталкі і його команда» вперше перекладено українською тільки 2013 року. І українські читачі зможуть оцінити цікаві історії із підліткового життя. Переклали «Сталкі» Богдан Стасюк і Сергій Стець. Книгу опубліковано у Тернопільському видавництві «Навчальна книга − Богдан».