Айно Тьорні — філологиня та перекладачка з фін¬ської мови. Народилася в Києві, останні кілька років проживає у Фінляндії. Вивчала німецьку мову в Ки¬ївському національному університеті ім. Т. Шев¬ченка, а зараз навчається на магістерській програмі з фінської та інших фіно-угорських мов в універ¬ситеті Турку. Цікавиться історією Фінляндії, істо¬рією і діалектами фінської мови та скандинавською культурою, у повсякденному житті працює пере¬кладачем для українських біженців у Фінляндії. У перекладі Айно Тьорні вийшла книга “Рогатий бог” Маґдалени Гай про яку ми порозмовляли з перекладачкою.
“Рогатий бог” — це атмосферне темне фентезі, просякнуте відчуттям моторошної таємниці, що лежить на поверхні. Яким було ваше перше враження від тексту, коли ви тільки взялися за переклад? Що в цій книзі зачепило вас найбільше?
На самому початку роботи над цією книжкою я гадала, що це буде невеликий, але, судячи з оформлення та анотації, дуже похмурий фольк-горор. Горор-елементів у «Рогатому богові» справді виявилося достатньо, особливо під кінець, коли історія досягає кульмінації і Лаурі нарешті вдається розгадати моторошні таємниці, але насправді цей твір — про переживання втрати та глибокий біль, який переживає людина, перш ніж відпустити цю втрату. Що більше я працювала з цим текстом, то більше помічала, скільки й інших важливих проблем він порушує і наскільки болючим насправді є. Його багаторівневість та питання, над якими я й сама починала замислюватися, стали для мене найбільшими відкриттями, тому я була дуже рада працювати саме з цим твором.
Маґдалена Гай майстерно будує відчуття постійної тривоги та присутності чогось надприродного навіть у, здавалось би, повсякденних ситуаціях. Як вам вдавалося транслювати цю специфічну, пригнічену й водночас заворожуючу атмосферу в український текст?
Маґдалена Гай передає тривожну й моторошну атмосферу напрочуд лаконічно та простими словами, без надміру детальних описів чи поетичних висловів. Вона лишає читачеві простір для фантазії, аби той сам міг «доуявити» собі деталі відповідно до власних уподобань і яскравіше пережити описане. В українському тексті я прагнула зберегти цей стислий стиль і, наприклад, не використовувала надмірно емоційно забарвлених чи вишуканих висловів, адже авторка пише про події, що відбуваються у повсякденному житті підлітків і, відповідно, сприймаються їхніми очима.
У кожного автора є свій унікальний ритм прози — довжина речень, динаміка описів, паузи. Яким є «голос» Маґдалени Гай і як ви вибудовували ритміку українського тексту?
Як я вже казала, Маґдалена Гай пише короткими реченнями, не використовує занадто розлогих описів і показує події радше через думки героїв та їхні діалоги, ніж через опис власне дій. Висловлювати свої думки коротко і по суті, не вдаючись до зайвих формулювань чи словесних прикрас — риса, яку я дуже часто помічала у спілкуванні з фінами. Тож у цьому сенсі «голос» авторки доволі «фінський». Я намагалася зберегти цю манеру висловлювання у перекладі і дотримуватися цієї лаконічності, щоб максимально відтворити те, що і як саме хотіла сказати авторка.
Переклад темного фентезі та горору вимагає тривалого занурення в тривожний матеріал. Чи відчували ви емоційне виснаження під час роботи над найпохмурішими або найстрашнішими сценами роману?
У цьому сенсі робота над романом не була для мене складною — навпаки, мені теж було цікаво дізнатися, ким насправді є Рогатий бог і чого він хоче від Лаурі! Звісно, найдинамічніша сцена — кульмінація у фіналі — це чистий і навіть дещо огидний горор, та насправді виразних горор-елементів у тексті небагато і вони, навпаки, розставляли в оповіді акценти. У тексті набагато більше прихованої напруги та поступового усвідомлення того, що відбувається щось жахливе, але їх розбавляють звичні повсякденні події, які дозволяють відволіктися.
Який фрагмент, образ чи конкретна сцена в «Рогатому богові» стали для вас найбільшим перекладацьким викликом, а яка частина роботи принесла найбільше задоволення?
Два роки тому на книжковому ярмарку в місті Турку я мала можливість поспілкуватися із пані Маґдаленою про «Рогатого бога», і вона сказала, що це дуже фінська книжка. Напевне, найбільшим перекладацьким викликом для мене стали саме численні фінські реалії, згадані у тексті: назви магазинів, згадки про знаменитостей, традиційні страви та інші культурні аспекти. Я навмисно не хотіла ані адаптувати їх до українського контексту, ані вилучати з тексту, бо хотіла і зберегти фінський колорит, і, наприклад, дати можливість українським підліткам, які, можливо, читатимуть цю книжку десь у Фінляндії, усвідомити, що ці події могли б відбуватися у такому ж середовищі, у якому живуть вони самі. Найбільшим задоволенням була сама робота над цим романом! Це мій перший літературний переклад і я дуже рада, що працювала саме з «Рогатим богом».
З яким настроєм чи порадою ви б рекомендували братися до читання цього роману тим, хто тільки відкриває для себе творчість Маґдалени Гай?
Маґдалена Гай майстерно пише у жанрі фентезі, тому «Рогатий бог» — це чудовий вибір для знайомства з її творчістю. Проте я б рекомендувала з обережністю братися за читання роману тим, хто нещодавно пережив або переживає втрату близької чи важливої для себе людини, бо він може стати тригерним. З іншого боку, тим, хто любить полоскотати собі нерви та зануритися в напругу, що не відпускатиме до самого кінця, цей роман точно має сподобатися.