Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Каталоги Новинки Відео Новини Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Електронні книги Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
basketКошик
Книга дня
Знижка 50%
corner_white
У нетрях Темнолісу.  Кн.1.
У нетрях Темнолісу. Кн.1. Стюарт П. Р.
149,00 грн
74,50 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 16.08.2022
Що таке етеропанк на прикладі творчості Кшиштофа Піскорського
new-news 04.07.2022
Розмова із Олександрою Шутко
new-news 18.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів зарубіжної літератури
new-news 17.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів інформатики
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Слідкуй за нами:

pravo_vydavec.png

pravo_dogovir.png




ГоловнаseparatorНовини видавництваseparator«Усіх, про кого згадую, – люблю!»

calendar 18.12.2014
view944
Час читання: 2хв.

«Усіх, про кого згадую, – люблю!»

   Дем’янова Ірина. Комарики-дзюбрики (Творчій еліті Тернопілля).
   Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 168 с.

978-966-10-1362-8.jpg   Видавництво «Богдан» вкотре порадувало читачів оригінальним виданням. Книга Ірини Дем’янової «Комарики-дзюбрики» з присвятою творчій еліті Тернопілля вийшла друком в авторській редакції (головний редактор Богдан Будний, дизайн Ростислава Крамара, верстка Галини Кузів).
Смак слова, щирі почуття, іронію і мудрість демонструє письменниця у цьому збірнику різножанрових мініатюр. Тексти авторки за будь-яких обставин випромінюють оптимізм – добрий настрій матиме кожен, хто візьме до рук цю книжку. Ірина Дем’янова незмінно самоіронічна, тож глибинна і в оцінці колег, що засвідчує її не пересічність та ерудицію. Редакторська робота, публіцистична та наукова практика, непроминущий ліричний талант, інтелектуальна заглибленість у слово – все це дало змогу так безпосередньо, органічно і яскраво представити у «Комариках-дзюбриках» понад 150 творчих особистостей Тернопілля.
   Жанрові алюзії Ірини Дем’янової подивовують. Незвично окреслює авторка, наприклад, пародії, - от і маємо «Пересміхи та перегуки»! («Ойойой!»). А ще – «Дружні епіграми та панегірики», «Буцімто сентенції», «примовки-перемовки», «Окрушини та строфи», Присвяти давні і недавні» і нарешті «Ословлене».
   Чого ми шукаємо в книжці? Неповторності і доброти. Є люди не усміхнені й усміхнені. Перші завжди нарікатимуть, шукатимуть зачіпки для образ, жовчно роздмухуючи власні амбіції. Усміхнені радітимуть життю, набиратимуть сили в терпінні, щоби любити ближнього, відкривати краще, що закладено Творцем у людині; тим заохочують спалахнути енергією добра – не тримати світла під світильником. Ірина Дем’янова, успішно заримувавши особисті симпатії, зуміла підтримати щирим словом кожного, хто живе творчістю. Лаконічно, одним штрихом – так що ті «малі форми» її жанрового калейдоскопу засяяли дорогоцінними камінчиками. В одному переважає підтекст, в іншому домінує настрій, та розум не гасить гри уяви. І у площині цього бароково-філософічного розмаїття (від низького до високого) постмодерно виграє усмішка, що бадьорить дух:
   Все менше пафосу, все більше запитань –
   Мізерніє Знання в огромі знань!
(З «Буцімто сентенцій»)
   «Дружні епіграми та панегірики» ілюстровано такими ж влучними шаржами «з нової колекції Миколи Дмітруха» (Цитую за виданням). Обізнаність авторки з культурно-мистецьким життям краю дає їй підстави бути сміливою і точною у цих коротких гумористичних віршах.
   Нинішні проблеми та біди, що плетуться за нами через тисячоліття, відгукуються як в сентенціях («Чи ж народ мій себе упізна у народці, чий ідол – казна?!», «Вже кінь похідний заіржав, та… шаблю знищила іржа», «А життя все хльост та хльост – вчить, аби, як слід, жилось!»), так і в примовках-перемовках (за народними мотивами):
   Жили б ми з тобою, як риба з водою…
   А тут – меліорація… Та ще якась інфляція…
   Така-от махінація, що роз’єднала націю!
   Яка влада – така й сила.
   Розпалила й погасила!
   Не для Гриця паляниця.
   Тре’ нардепам поділиться!
   Пішого сокола і ворони б’ють.
   Тільки ж не у соколі, у воронах суть!
   На початку розділу «Окрушини та строфи» авторка проникливо-сповідно мовить:
   Шукаю солова! Скіпочку засвічую,
   Хоч сонце простір сяйво залива…
   Невже на світі все уже підмічено,
   І всі уже промовлено слова?
   Це хвилює, мабуть, кожного письменника. Якось, спілкуючись із колегами, поетеса, скромно визнала: «Я знаю свою нішу». Коли читаєш її твори, хочеться сказати: це не ніша – це обшир, в якому привільно кожному, хто спраглий слова. Принаймні так відгукується на творчість Ірини Дем’янової книголюбна душа.
   Прозові мініатюри «Ословленого» багато говорять про мисткиню, про світ, про кожного з нас; дарують щирий сміх, і задуму, і подив – стільки емоцій, вражень, що хочеться щиро подякувати авторці та порадіти, адже (як зазначено на 165-ій сторінці) «Далі буде».
Леся Білик
  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue