Віктор Янкевич "Останній лист". Рецензія

👥Чоловік по-справжньому живе лише тоді, коли має для кого жити👥
Останній лист. Віктор Янкевич . Видавництво НК Богдан

ПРО ДЕТЕКТИВИ, ЛЮБОВ І СОЛОДКЕ

У дитинстві в нас була гра, котра починалася словами "давай розкажемо історію"... Ми визначали жанр і персонажів. Зазвичай це були ми (учасники гри), наші улюблені співаки, ну і вигадані герої. Хтось із нас починав, а далі ми разом занурювалися в історію все глибше, додаючи всілякі деталі. Як вона закінчиться, було загадкою для нас самих. Але безперечно - хепі-ендом!

Таку гру нагадали мені детективи Віктора Янкевича "Відплата" і "Вбивство у бібліотеці на площі Ринок, 9". Особливо останній, де автор зібрав своїх друзів і зробив їх свідками загадкового вбивства та його розслідування. Звісно, головну героїню цих двох книжок одного циклу я впізнала одразу. І не лише за фото на обкладинці. Вміння елегантно вдягатися, любов до фіолетового… 💜 Знаєте цю дівчину? 😉
Любов письменника до рідного Кременця, в якому відбуваються події "Відплати" дуже відчувалася. Я теж пригадала подорож до цього містечка, краєвиди, що відкриваються з Бони (Замкової гори). Мені імпонує, коли в літературі є симпатія до краю, де живеш.

А от роман "Останній лист", написаний Віктором через парі з Яриною Каторож, відрізнявся від попередніх його творів. Адже це - любовна історія! Мені здається, письменник непогано влився в новий для себе жанр. Заодно і тортик посмакував 🍰. Вікторе, було смачно? До речі, читати про те, з яким хвилюванням чоловік перебирає свій гардероб перед побаченням, було весело.

Друзі, а що ви любите більше: детективи чи сентиментальні романи?

джерело