Мовчун Леся Вікторівна

Леся Мовчун — українська письменниця, мовознавиця, докторка філологічних наук. Членкиня НСПУ (з 1998). Головна редакторка журналу для дітей "Крилаті".

Лауреатка премій імені Платона Воронька, "Благовіст", імені Воляників-Швабінських (Українського вільного університету).

Народилася 26 серпня 1969 р. у м. Києві в родині педагогині, грінченкознавиці Антоніни Іванівни Мовчун і філолога, байкаря Віктора Максимовича Мовчуна. У 1992 р. закінчила Київський державний педагогічний інститут ім. М. П. Драгоманова. Закінчила аспірантуру і докторантуру при Інституті української мови НАН України.

Пише для дітей (прозу, поезію, драматургію), а також лірику. Творчість для дітей відзначається жанровим і тематичним розмаїттям: оповідання, казки, повісті, п'єси, вірші.

Авторка книжок для дітей "Неслухняні яблучка" (1997), "Чепуриться черепаха" (1999), "Для чемних ведмежат", (1999), "Кактусове королівство" (2007), "Ви такого ще не чули?" (2008), "Мовна лікарня. Пригоди Лєрки Севрючки і цікаві завдання з культури мови" (2009), "Усе підростає" (2010), "Арфа для павучка" (2011), "Рожевий записник детектива Стасика" (2019), "Бабай-Ага і козак Невидим" (2019), "Панда любить мандрувати" (2020), "Куций, Хвостик і марудики" (2021), "ГоловоМовки професора Макарончика" (2022), "Космічні пухнастики вчать українську" (2023), "Чому два чоботи - пара?" (2023), "Як виростити супербабусю?" (2024), "Учні Дрімагії" (2024) та ін.