| ЛЮДИ
|
|
|
| отак і твориться цей світ
|
|
|
| це історія снігу що мав би нападати
|
|
|
| осінній ліс ще трохи постояв
|
|
|
| собі природа повертає все
|
|
|
| тут ґонтарі в яких немає
|
|
|
| а може річку справді звати нетря
|
|
|
| гірка вода не переносить броду
|
|
|
| коли дощі зрікаються води
|
|
|
| а тишу і смолу приречені любити
|
|
|
| тиша випаровується з води
|
|
|
| старенький дощ
|
|
|
| як мудро пахне скошена трава
|
|
|
| в тумані глибше — тут озимина
|
|
|
| в осіннього дощу є незборимі чари
|
|
|
| яка безрадісна птаха
|
|
|
| колись я прийду на те місце з якого маю вертатись
|
|
|
| іще кілька годин після дощу
|
|
|
| народження звуку — тріск
|
|
|
| мій Боже лиши мені тишу
|
|
|
| самі гарбузи на городах повільні і мовчазні
|
|
|
| майже місяць наших дерев
|
|
|
| не знаю де ми але десь ми є
|
|
|
| з повітря зійшли і в повітря зайшли
|
|
|
| живучи — живи і бійся
|
|
|
| кінцем твого усміхненого світу
|
|
|
| приходили назватися людьми
|
|
|
| немає тла — то пауза була
|
|
|
| вечірнє небо має перспективу
|
|
|
| ТРАВИ
|
|
|
| закладеться на те, що хоч в камінь живи
|
|
|
| тут сам лабýз — а шýльки не вродили
|
|
|
| Пижмо
|
|
|
| Лілія
|
|
|
| Кропива
|
|
|
| Дев’ятисил
|
|
|
| Чортополох
|
|
|
| Деревій
|
|
|
| Безсмертник
|
|
|
| Інтродукція: петрові батоги
|
|
|
| Золототисячник
|
|
|
| Драголюб
|
|
|
| Нетреба
|
|
|
| Постскриптум: чистотіл
|
|
|
| ДЕРЕВА
|
|
|
| Вільха
|
|
|
| Горіх
|
|
|
| Осика
|
|
|
| Сосна
|
|
|
| Верба
|
|
|
| Яблуня
|
|
|
| Усе солодший сад (вірші навиріст)
|
|
|
| Яблука
|
|
|
| Груші
|
|
|
| Вишні
|
|
|
| Виноград
|
|
|
| Сливи
|
|
|
| Абрикоси
|
|
|
| Черешні
|
|
|
| Постскриптум: Горіхова колискова
|
|
|
| ПТАХИ
|
|
|
| Зяблик
|
|
|
| Сойка
|
|
|
| Дятел
|
|
|
| Лелека
|
|
|
| Трав’янка
|
|
|
| Горихвістка
|
|
|
| Плиска
|
|
|
| Повзик
|
|
|
| усе отут — ні солодко ні близько
|
|
|
| грицики стрибають по дорозі
|
|
|
| сойки любляться і кричать
|
|
|
| сьогодні чотири дрозди прилетіли
|
|
|
| а все тому що пташкою була
|
|
|
| усе що статися повинно
|
|
|
| БОГ
|
|
|
| і ці сніги шляхетного покрою
|
|
|
| без гайворонів
|
|
|
| це звільнення — і Ти його звели
|
|
|
| мій Господи, поговори за нас
|
|
|
| вони приходять — макові як діти
|
|
|
| тиша співати вміє
|
|
|
| парує ця земля, пітна і зрозуміла
|
|
|
| поезія народжується з того
|
|
|
| Господи — це земля!
|
|
|
| фонетика тиші
|
|
|
| Два Ісуси
|
|
|
| Колискова для Ісуса
|
|
|
| Церква з очерету
|
|
|
| добрі люди вмирають
|
|
|
| О. Соловей. Світ у Господніх долонях |
Нова пошта — 100 грн
(067) 350-18-70
Кошик
