Від автора таких бестселерів №1 New York Times, як «Анафем», «Вірус Reamde» та «Криптономікон», читайте захоплюючий і провокаційний науково-фантастичний твір — величну історію знищення і виживання, яка охоплює п’ять тисяч років.
Що буде після кінця світу?
Місяць вибухнув раптово і без жодної на те причини. Земля стала бомбою з годинниковим механізмом. У пошуку спасіння від неминучого нації усього світу об’єдналися, щоб реалізувати амбітний план порятунку людства далеко за межами планети, у відкритому космосі.
Але складність і непередбачуваність людської природи у поєднанні з неймовірними викликами та небезпеками загрожували безстрашним піонерам, аж поки людей не залишилося зовсім мало…
П’ять тисяч років потому їхні нащадки, сім різних рас, почали іншу сміливу подорож до невідомого, чужого світу, повністю знищеного катаклізмом і часом, що називається Земля.
Рецензії на книгу:
Книга отримала премію "Прометей" 2016 року в категорії "Найкращий роман".
Книга була номінована на премію "Г'юго" за найкращий роман 2016 року.
Придбайте комплект книг зі знижкою 20%!
ЧАСТИНА 1
ДОБА ОДНОГО МІСЯЦЯ
Місяць вибухнув без жодного попередження і без жодної явної причини. Він саме ріс, до повні залишався один день. Була 05:03:12 UTC1. Пізніше цей час позначили як A+0.0.0, або ж просто Нуль.
Один астроном-аматор у Юті був першою людиною на Землі, яка збагнула, що діється щось незвичне. За кілька секунд до події він помітив, що альбедо структури Рейнер Гамма, що біля місячного екватора, почало розростатися. Він вирішив, що то пилова хмара, здійнята ударом метеора. Тож витягнув телефон і почав постити повідомлення про подію, ледь рухаючи закоцюблими пальцями (це відбувалося на високій горі, де повітря настільки холодне, наскільки й чисте) так швидко, як лиш міг, аби стати першим, хто про це повідомить. Так. Інші астрономи невдовзі наводитимуть свої телескопи на ту саму пилову хмару — можливо, вже наводять! Але він — за умови, що достатньо швидко ворушитиме пальцями — першим про неї повідомить. Уся слава дістанеться йому: якщо удар метеора залишить видимий кратер, його, можливо, назвуть на честь першовідкривача.
Його ім’я забулося. Ще до того, як телефон вдалося вийняти з кишені, його кратер припинив своє існування. Разом із Місяцем.
Коли ж він нарешті заховав телефон і знову припав до окуляра свого телескопа, то лише вилаявся — видно було тільки жовто-брунатну каламутну пляму. Очевидно, телескоп випадково розфокусувався. Він покрутив налаштування фокуса. Не допомогло.
Зрештою він відірвався від телескопа і неозброєним оком глянув туди, де належало бути Місяцю. Тієї миті він перестав бути вченим, наділеним якоюсь недоступною для інших інформацією, і став достоту такою ж людиною, як і мільйони інших в обох Америках, котрі нажахано і приголомшено спостерігали за найнезвичнішою річчю, яку людському роду доводилось бачити на небосхилі.
Коли у фільмах вибухає планета, вона перетворюється на вогняну кулю, а тоді просто перестає існувати. З Місяцем цього не трапилось. Агент (саме так люди назвуть потім таємничу силу, що спричинилася до катастрофи), безперечно, вивільнив величезну кількість енергії, але навіть близько недостатню, щоби запалити всю місячну речовину.
Згідно із загальноприйнятою теорією, хмара пилу, яку спостерігав астроном із Юти, здійнялася від удару. Іншими словами, Агент прилетів
на Місяць іззовні, пробив його поверхню, забурився глибоко всередину і вже там вивільнив власну енергію. Або ж просто пройшов навиліт, дорогою вивільнивши достатньо енергії, аби рознести Місяць. Інша гіпотеза стверджувала, що Агентом був пристрій, похований у надрах Місяця прибульцями ще в доісторичні часи і налаштований на вибух за певних умов.
Хай там як, а внаслідок вибуху, по-перше, Місяць розколовся на сім вели ких і незліченну кількість дрібних уламків. По-друге, ці уламки розлетілися достатньо далеко, щоб їх можна було розрізняти як окремі об’єкти — гігантські кругляки неправильної форми, — але недостатньо, аби віддалятися ще більше. Між уламками Місяця й далі існувало тяжіння, внаслідок чого утворилося скупчення величезних скель, які хаотично оберталися довкола спільного центру мас.
Ця точка — колишній центр Місяця, а тепер просто абстрактна точка у просторі — продовжувала обертатися навколо Землі, як і мільярди років до того. Тож тепер, коли земляни дивилися у те місце на нічному небі, де раніше звикли спостерігати Місяць, вони бачили тільки скупчення білих кругляків, які собі повільно оберталися.
Принаймні таку картину вони побачили, коли розсіявся пил. Бо у перші кілька годин те, що було Місяцем, стало просто трохи-більшою-за-Місяць хмарою, яка почервоніла перед світанком і сіла за обрій на заході, і яку астроном із Юти проводжав геть спантеличеним поглядом. Азія цілу ніч спостерігала звичайну собі хмару звичного блідого кольору. Коли ж часточки пилу стягнулися до найближчих великих об’єктів, всередині почали вимальовуватися світліші плями. Перед Європою й Америкою постала вже зовсім інша картина: сім велетенських каменів там, де раніше був Місяць.
Перш ніж наукові, військові та політичні очільники почали вживати слово «Агент» на позначення того, що підірвало Місяць, найпоширеніше розуміння цього слова — принаймні серед широкого загалу — було запозичене з бульварного чтива чи фільмів категорії «Б», і стосувалося воно таємних агентів або агентів ФБР. Люди із більш технічним типом мислення вживали його на позначення певних хімікатів, скажімо, очисного агента. Найближчий відповідник до значення, яке закріпиться за цим словом надалі, побутував у середовищі фехтувальників і спеціалістів із бойових мистецтв. У тренувальному бою на мечах, коли одному з пари належить лише нападати, а іншому — відповідати на атаки, нападника називають агентом, а того, хто обороняється, — пацієнтом. Агент діє. Пацієнт залишається пасивним. У нашому випадку невідомий агент вплинув на Місяць. Той же, як і впродовж усіх людських життів у підмісячному світі, був пасивним реципієнтом його дії. Колись, у далекому майбутньому, люди, можливо, перейдуть до дії і знову стануть агентами. Але відтепер і надовго вони зоставатимуться лише пацієнтами.