Браян Олдісс «Теплиця». Рецензія

Браян Олдісс 
Теплиця

Це було перше знайомство з Олдіссом і я не звик до такої фантастики, вірніше відвик, адже в напливі сучасних гіперреалістичних творів «Теплиця» більше тяжіє до робіт Герберта Веллса чи, можливо, Жуля Верна – це радше фантастика концепцій, аніж наукової достовірності, тож, починаючи її читати, варто відкинути свої літературні упередження в цьому жанрі і сконцентрувати увагу на тому, на чому акцентує автор. Цю думку вам донесе і Ніл Ґейман, який написав передмову до роману, тож принаймні підготовчі настанови уже є.

Сюжету переповідати не буду, скажу лиш, що це роуд-історія, протягом якої читачу доведеться поступово відкривати для себе світ, витворений автором, в котрому наша планета через гравітаційну взаємодію з Сонцем повернута до нього постійно лиш однією стороною – саме тому і така назва книги. На сторінках зустрінеться сила-силенна вигаданих істот, які хоч і мімікрують під різних птахів, ссавців та комах, насправді є рослинами, і в усьому цьому світі, де всі вищезгадані творіння повноправно панують, існують невеличкі групи людей, які виживають щодня, аби не втрапити в те чи інше лихо. До речі, усі оці рослини, що їх понавигадував Олдісс, всі мають назви і це такі новотвори, що маю зняти капелюха перед Олександром Мокровольським – гадаю, адаптація тексту була ще тим квестом, котрий отримав чудовий результат.

Не скажу, що надто співпереживав головному герою (якого більш-менш можна виділити в романі), та й, напевно, автор і не мав на меті досягти цього. Власне всі герої – інколи наче діти, бо живуть вони примітивним способом, народжують дітей рано і дещо пізніше помирають тим чи іншим робом. Часто вони бувають жорстокі, часто наївні, тож за краще виступити у ролі простого спостерігача й дивитися, куди заведе їх нерозважливість, цікавість та самовпевненість. Щодо цього, то текст з кожним розділом все похмуріший, наслідки дій серйозніші, а якийсь щасливий фінал усе малоймовірніший. Проте що станеться наприкінці – дізнайтеся самі. А ще там буде післямова автора, тож цього разу книга скомпонована чудово (раніше я нарікав, що в НКБ немає додаткових матеріалів) – передмова, власне сам роман, післямова – perfect.

Ще не можу оминути увагою обкладинку – вона дуже чудово передає дух книги, адже, вочевидь, нею і надихалася. Та й сам роман з її істотами – рай для візуалізатора, художника чи ж то скульптора.

Надворі доволі сильна завірюха, тож у зимовий час «Теплиця» принесла якусь частинку тропіків і замість снігу за вікном подумки можна було прогулятися задушливими джунглями, примружитись на сонце й послухати шум лісу – люблю атмосферні книги.

Видавництво «Навчальна Книга - Богдан»

Переклад Олександра Мокровольського

джерело