Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Каталоги Новинки Відео Новини Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Електронні книги Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
basketКошик
Книга дня
Знижка 50%
corner_white
Жанна грається у перукарку
Жанна грається у перукарку Бомон Е. .
149,00 грн
74,50 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 13.10.2022
Жінки в Османській імперії
new-news 16.08.2022
Що таке етеропанк на прикладі творчості Кшиштофа Піскорського
new-news 04.07.2022
Розмова із Олександрою Шутко
new-news 18.02.2022
Безкоштовний вебінар для вчителів зарубіжної літератури
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Слідкуй за нами:

pravo_vydavec.png

pravo_dogovir.png




ГоловнаseparatorНовини видавництваseparatorМихайло Коцюбинський "Тіні забутих предків". Рецензія

calendar 01.02.2021
view1428
Час читання: 2хв.

Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків". Рецензія

"Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського

Щось таке є в цій повісті магнетичне, що чарує читачів уже століття.
Не пригадаю вже, скільки разів її читала. Багато.
Але от аж зараз вона розкрилась мені, як якась велика таїнА. Цього разу вона заговорила, в абсолютно прямому значенні цього слова. І я почула: шум смерек, звуки флояри, блеяння овець, свист вітру, симфонію любові, голос відчаю, виття туги. Якось аж містично відкрився цей практично ідеальний диво-текст.

От справді не хочеться традиційно аналізувати, щось виймати, щось оминати. Тут звучить кожне слово. Тріумфом любові; тайною гір, безвихіддю туги, містичною казкою, в якій блукають-шукають щось оті тіні.
Які ж вони могутні, Карпати, в цьому тексті! Які ж вони фатально красиві! Заколисаний, зачарований, заворожений світ, світ мольфарів і чугайстрів, нявок і щезників, світ, в якому неспокійні габи (хвилі) кидаються на стрімкий гоц (водоспад), аби, згинувши, відродитись... як Любов Івана і Марічки, як їх невиспівана й невиграна печаль...

Я не казатиму більше нічого, нехай каже за себе сам цей ідеальний Текст. Почуйте в ньому Карпати, вони тут говорять вражаюче виразно:

"З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар".

"Все частіше попадалось велике каміння, що далі, на самім вершку, творило хаос поламаних скель, списаних лишаями, здушених у гадючих обіймах корінням смерек".

"Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ".

"Вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині, як мати дитячу голівку".

"І питається вітер в воринні: "Чому ти ся бай не жениш, високий Бескиде?" - "Бо зелена полонинка за мене не піде",- сумно зітхає Бескид. Блакитне небо замазалось сірим, море гір потемніло, полонина погасла, і отара овець повзе по ній, як сірий лишай. Холодний вітер розправля крила і б'є ними у груди попід кептар...скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум..."

"Над ними розстелилося небо, ся полонина небесна, де випасаються зорі, як білі овечки".

"Черемош знизу шумів. Йому твердо було лежати на скелях, і він перескакував з каменя на камінь".

"Чорні смереки добродушно простягали над ними свої мохнаті лаби, наче благословляли, скрізь панувала строга, в собі замкнута тиша, і тільки в долинах розбивалася шумом піниста сваволя потоків".

"Полянку знов обняли морок і тиша. Дотліваюча ватра кліпала в пітьмі одиноким червоним оком".

Ось так "говорять" "Тіні забутих предків".

Так "звучать" Шедеври.

джерело



  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue