Руслана Дашко-Шпрингвальд переклала з української на польську мову книгу «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» Галини Малик для видавництва «НК-Богдан».
Проєкт реалізовано за підтримки Українського інституту книги.
– Пані Руслано, в чому полягали основні труднощі перекладу з української мови на польську цієї дитячої книги? Чи можете порівняти цей процес із перекладом «дорослих» книг?
Що ж, труднощі якісь були, але я їх вже не пам’ятаю. Запитаєте — чому? Мабуть, тому, що переклад цієї книжки був для мене, передусім, незабутньою мандрівкою у світ казки. Найскладніше, але й найцікавіше — це перекладати вірші. А їх виявилося чимало – майже стільки ж, скільки героїв повісті. Нелегко перекласти вірш іншою мовою, а ще важче зробити це так, щоб він не був гіршим за оригінал. Хочу додати, що підтримував мене у цій роботі та допомагав долати труднощі мій чоловік, за що я йому дуже вдячна.
Що ж стосується запитання про порівняння процесів перекладу творів для дітей і для дорослих, то, на мою думку, вони нічим не повинні відрізнятися. Єдине правило, яке я застосовую у своїй роботі – все, що робиш, роби якомога найкраще.
– Який, на вашу думку, мають вплив «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» на дітей? І чи можуть дорослі щось почерпнути для себе з неї?
Вплив книги на читача, незалежно від того, дитина це чи людина доросла, — річ суб'єктивна, тому про це я говорити не буду. Але подивіться: приязнь, взаємодопомога і відвага чи бездушність, тиранство і байдужість — це не зовсім дитяча тематика. І якщо хтось із читачів, нехай навіть їх буде небагато, задасть собі питання: «Як поступив би, чи поступила би я – допоміг би Алі як Недопопелюшка, чи злякався б як Недороль Десятий?», значить книга виконала своє завдання. На мою думку, найважливіше завдання письменника – це зацікавити читача, а найважче – це не розчарувати його. Пані Галина Малик майстерно робить і одне і друге.
– Із яким героєм книги ви можете себе асоціювати і чому? Якщо ж таких нема, то хто із героїв вам сподобався найбільше?
Колись у дитинстві, коли була ще школяркою, то мала платівку з музичною казкою «Бременські музики». Сьогодні не одній дитині треба було б пояснювати, що то таке вінілова платівка та програвач. Так-от, я мала платівку з казкою, яку дуже любила і знала напам'ять. Тому, коли наш клас вирішив підготувати театральну виставу під однойменною назвою, я теж отримала в ній роль — оповідача. Відповідаючи на ваше запитання, з яким героєм книги можу себе асоціювати, скажу, що, як ви вже, мабуть, здогадалися, це не буде герой, а тільки автор. Бо стільки разів подумки запитувала себе: «Як перекласти те чи інше речення, щоб передати думку автора? Як зробити так, щоб читач не нудьгував?» Що ж стосується героя, який мені сподобався найбільше, то мушу вас розчарувати – мені подобаються всі. Персонажі книжки настільки цілісні, характерні та цікаві, що якось важко когось виділити.
– Розкажіть трішки про вашу перекладацьку роботу. Над чим працюєте зараз? Що плануєте перекладати у подальшому?
Перекладацька робота приносить мені багато радості та задоволення, тому намагаюся знаходити на неї час. Адже переклади не є моєю основною діяльністю. Нещодавно от завершила переклад повісті іншого відомого українського письменника — Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука». Це була для мене не менш цікава і захоплива подорож. Конкретних планів на майбутнє поки що не маю, але сподіваюся перекласти ще не одну цікаву книгу.
Про перекладачку:
Руслана Дашко-Шпрингвальд народилася 1971 року на Закарпатті, де тривалий час жила з батьками та сестрою. У 1993-му закінчила Ужгородський державний університет, а в 2000-му захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності ботаніка. Ще навчаючись в університеті, багато подорожувала, часто їздила до Польщі, де пізніше й оселилася та мешкає тепер з чоловіком і двома синами. Любить музику, любить свою роботу, любить відпочивати з сім'єю та друзями на природі, особливо у горах, а у вільний час — читати детективи.
Розмовляла Олена Буда
(067) 350-18-70
Кошик
19.12.2023 
664
Повернутись до списку новин
