Петро Таращук — український перекладач, публіцист, редактор і колумніст, лауреат низки престижних літературних премій. Відомий перекладами творів німецькомовних авторів, зокрема Франка Шетцінґа. Саме він переклав українською мовою роман «Рій» — масштабний науково-фантастичний твір про взаємини людства і природи.
Що, на вашу думку, робить роман Франка Шетцінґа «Рій» особливим явищем у сучасній науковій фантастиці?
Не можу хвалитися великою обізнаністю у фантастиці, але, як на мене, є дві риси, які вирізняють цей роман. По-перше, цілком несподівана, принаймні для мене, гіпотеза про існування цивілізації одноклітинних організмів. По-друге, власне, відсутність «фантастики», тобто абсолютно вигаданих космічних пригод у нереальних світах, бо вся дія роману відбувається немов у реальному світі. Цьому сприяють глибокі знання автора про життя моря і планети взагалі, цілковита близькість до правдивого зображення, тільки в набагато ширшому масштабі, тих процесів, які справді відбуваються в природі.
Чим вас найбільше вразив «Рій» як твір — масштабом сюжету, науковою достовірністю чи глибиною порушених тем?
Якщо охарактеризувати одним словом, це своєрідний роман-епопея з огляду на широту і розмаїття порушених тем, охоплення широких географічних просторів, висвітлення взаємопов’язаності всіх процесів у світі.
Наскільки складно було перекладати роман, де поєднано океанологію, екологію, геополітику та психологію персонажів?
Геополітика, здається, пронизує тепер усі питання війни, миру і ресурсів, які постають у світі, а зводиться, власне, до примітивного грабунку. Яскраві приклади — у нас на очах: Росія, США, Китай. Життя океану — одна з улюблених тем Шетцінґа, і він дає змогу всім своїм читачам (перекладач теж належить до них!) невимушено й цікаво долучитися до складних питань екології, у яких океан відіграє мало не першорядну роль. До речі, останнім часом з’являються повідомлення про можливу зупинку Гольфстріму, тобто прогноз автора не такий далекий від правди. Психологія є практично в кожному творі, але в даному романі автор досить докладно і точно зобразив складність та багатогранність стосунків чоловіка і жінки. А океаном я цікавився ще зі школи: тоді героями були не трансформери чи OnlyFans, а Тур Хеєрдал, Жак-Ів Кусто, Ален Бомбар.
Як ви працювали з великою кількістю наукових термінів і чи доводилося додатково занурюватися в тему морської біології та екології?
Безперечно, доводилося перевіряти у Вікіпедії кожну згадану морську істоту — від китів до одноклітинних. Але автор не зловживає: терміни, визначення, назви не захаращують текст, не створюють нагромадження. Відбувається поступове знайомство й розширення кола знань читача.
У «Рої» море фактично стає окремим персонажем. Як ви передавали цю атмосферу загрози, сили й невідомості українською мовою?
Головне відчути, як її зобразив автор, а в самій передачі немає нічого особливого: автор усе підказує. Треба відчути і відтворити. Крім того, це питання радше до критиків.
Які ідеї роману, на вашу думку, сьогодні звучать навіть актуальніше, ніж на момент його написання?
Крихкість нашого земного існування. Вразливість і незахищеність кожної людини. Людська зарозумілість, яка призводить до трагедій планетарного масштабу.
Чи змінило ваше ставлення до екологічних проблем і взаємин людства з природою глибше занурення в текст «Рою»?
Екологія стала, так би мовити, модною ще в 1970-ті роки. Тоді з’явилися перші тривожні публікації про скінченність земних ресурсів і забруднення планети. Відтоді питання екології щороку набувають дедалі більшої актуальності, ситуація, щоправда, загалом не покращується.
Наскільки важливо було зберегти авторський баланс між трилером, науковою фантастикою та філософськими роздумами?
Цей баланс визначив автор, і я не міг його змінювати, бо це означало б втручання в текст. Але не можна не захоплюватися майстерністю, з якою автор зберігає цілісність оповіді, незважаючи на широкі наукові екскурси і справжні начебто відступи від основної лінії, скажімо, поїздку Анавака в рідний край.
Який персонаж або сюжетна лінія в романі видалися вам найскладнішими чи найцікавішими для перекладу?
Найцікавіший, звичайно, головний герой — Йохансон, такий собі начебто егоїстичний гурман і естет, що зрештою заплатив своїм життям за порятунок людства. Цікавий також Анавак і всі теми, пов’язані з ним, передусім збереження аборигенних мов і культур.
Як би ви пояснили українському читачеві, чому «Рій» — це не просто роман-катастрофа, а значно ширше й глибше висловлювання про сучасну цивілізацію?
Для пояснення треба передусім прочитати роман, і коли читач не обмежує коло своїх зацікавлень TikTok чи Facebook, він зрозуміє.