У науково-фантастичному, але дуже близькому до дійсності романі сучасного німецького письменника (н. 1957) ідеться про боротьбу людства з таємничим ворогом у морських глибинах, ця боротьба точиться з безліччю природних і техногенних катастроф, коли здається, що долю людства вже вирішено. Не бракує й супровідних тем: складних, небанальних стосунків між чоловіком і жінкою, питань ідентичності, геополітичних міркувань, а передусім екологічних проблем. Неможливо не пройнятися симпатією до головного героя: з одного боку, солідного вченого, а з другого - начебто недбалого і трошки самозакоханого гурмана і естета.
Переклад з німецької Петра Таращука
Художник Олег Кіналь
Обкладинка Олега Кіналя
Реалізовується за підтримки програми «Креативна Європа» в рамках проєкту «Література Європи: інші часи, інші світи»
📚 "Рій" Франк Шетцінґ
#читаємоБогдан
Апокаліптичний еко-трилер з чітким посланням: якщо людство продовжуватиме ставитися до океанів і планети так, як було досі, воно загине. Основна ідея книги крута та оригінальна, і вона мені дуже подобається (і вже тільки з цієї причини я б рекомендувала книгу всім).
🐋Ви марно шукатимете трилер на перших кількох сотнях сторінок. Попервах це більше схоже на звіт про природне явище, майже наукове есе. Історія дуже реалістична, і все добре продумано та пояснено завдяки концентрованій дозі наукової, біологічної та технічної інформації. Я дізналася нове про хробаків, шельфовий нафтовидобуток в Північній Європі, спостереження за китами в Канаді, життя інуїтів, гідрат метану, новітні технології для підводних роботів, хід Гольфстріму, військове використання морських ссавців та багато іншого.
🌊Роман повільно набирає обертів, в потім вищезгаданий момент трилера несподівано вдаряє вас по голові. З цього моменту вас затягує, і ви відчуваєте, ніби ледве можете дихати.
👥Персонажі не особливо добре прописані, але це не має великого значення, бо вони мруть як мухи. Ближче до кінця починаєш задаватися питанням, чи хтось взагалі виживе.
Моя претензія стосується звички автора підносити другорядних персонажів до головних ролей лише для того, щоб вони помирали в тому ж розділі. Це стало надто очевидним у середині книги, тому я могла передбачити деякі смерті занадто рано😎
🔬Це не висока література, але вона дуже видовищна. Тепер я відчуваю себе експертом з мікробіології, морського життя, поведінки китів та будівництва всіляких кораблів.
«Рій» – це одна з тих книг, які назавжди залишаться на моїй книжковій полиці, як майже весь "Чумацький Шлях" видавництва.
Чітка рекомендація для шанувальників наукової фантастики та всіх, хто хоче ними стати. Я б ще додала - для тих, хто читає сай-фай не тільки для розваги.
Н
Наталія
13 червня 2026 18:39
Уявіть розум, що існує значно довше за окреме життя. Розум, здатний втрачати частини себе й усе одно продовжувати існувати. Століття. Тисячоліття. Цілі ери. Розум, який дивиться на людство так само, як ми дивимося на одну з тисяч інших форм життя.
А потім цей розум доходить висновку, що ми — шкідники.
Саме з цією думкою я дочитувала «Рій» Франка Шетцінґа. Та найбільше мене зачепили навіть не катастрофи й не протистояння з чимось чужим. А те, як книга стикає два світогляди:
Перший - що людина є лише частиною великої екосистеми, не кращою й не гіршою за інших мешканців планети.
Другий - що ми вершина розвитку, Вінець Творіння і маємо право вирішувати долю всього навколо.
І коли з'являється щось неймовірно древнє, складне й не схожу на нас - ця людська самовпевненість отримує надзвичайний удар по власному его. Бо книга ставить дуже незручне запитання: чому ми взагалі вирішили, що саме людина - найвища форма життя?
Навіть з перспективи минулого століття стає зрозуміло, що мало не основний рушій технічного розвитку людства - війни. Більше того, цілі народи можуть бути винищені й переселені з власних територій лише тому, що хтось вирішив, що має на це право. Що ми бачимо на прикладі інуїтів в книзі. Яких двічі виселяли з власних домів, бо комусь так схотілось. Ну й звісно ми знаємо, що це ж не тільки про інуїтів.
І водночас ми вважаємо себе найвищою формою розвитку, але при цьому навіть перед лицем смертельної загрози не можемо домовитись.
Тому для мене «Рій» не стільки про боротьбу людей з чужорідним розумом. Він про те, що, можливо, найбільша загроза для людства - це наша впевненість у власній винятковості.
Відгуки та запитання
- Рій : роман
Загальна оцінка книги:
4.9
/ 5
Всього відгуків:
2
Всього оцінок:
12
О
Ольга
9 серпня 2026 00:23
📚 "Рій" Франк Шетцінґ
#читаємоБогдан
Апокаліптичний еко-трилер з чітким посланням: якщо людство продовжуватиме ставитися до океанів і планети так, як було досі, воно загине. Основна ідея книги крута та оригінальна, і вона мені дуже подобається (і вже тільки з цієї причини я б рекомендувала книгу всім).
🐋Ви марно шукатимете трилер на перших кількох сотнях сторінок. Попервах це більше схоже на звіт про природне явище, майже наукове есе. Історія дуже реалістична, і все добре продумано та пояснено завдяки концентрованій дозі наукової, біологічної та технічної інформації. Я дізналася нове про хробаків, шельфовий нафтовидобуток в Північній Європі, спостереження за китами в Канаді, життя інуїтів, гідрат метану, новітні технології для підводних роботів, хід Гольфстріму, військове використання морських ссавців та багато іншого.
🌊Роман повільно набирає обертів, в потім вищезгаданий момент трилера несподівано вдаряє вас по голові. З цього моменту вас затягує, і ви відчуваєте, ніби ледве можете дихати.
👥Персонажі не особливо добре прописані, але це не має великого значення, бо вони мруть як мухи. Ближче до кінця починаєш задаватися питанням, чи хтось взагалі виживе.
Моя претензія стосується звички автора підносити другорядних персонажів до головних ролей лише для того, щоб вони помирали в тому ж розділі. Це стало надто очевидним у середині книги, тому я могла передбачити деякі смерті занадто рано😎
🔬Це не висока література, але вона дуже видовищна. Тепер я відчуваю себе експертом з мікробіології, морського життя, поведінки китів та будівництва всіляких кораблів.
«Рій» – це одна з тих книг, які назавжди залишаться на моїй книжковій полиці, як майже весь "Чумацький Шлях" видавництва.
Чітка рекомендація для шанувальників наукової фантастики та всіх, хто хоче ними стати. Я б ще додала - для тих, хто читає сай-фай не тільки для розваги.
Н
Наталія
13 червня 2026 18:39
Уявіть розум, що існує значно довше за окреме життя. Розум, здатний втрачати частини себе й усе одно продовжувати існувати. Століття. Тисячоліття. Цілі ери. Розум, який дивиться на людство так само, як ми дивимося на одну з тисяч інших форм життя.
А потім цей розум доходить висновку, що ми — шкідники.
Саме з цією думкою я дочитувала «Рій» Франка Шетцінґа. Та найбільше мене зачепили навіть не катастрофи й не протистояння з чимось чужим. А те, як книга стикає два світогляди:
Перший - що людина є лише частиною великої екосистеми, не кращою й не гіршою за інших мешканців планети.
Другий - що ми вершина розвитку, Вінець Творіння і маємо право вирішувати долю всього навколо.
І коли з'являється щось неймовірно древнє, складне й не схожу на нас - ця людська самовпевненість отримує надзвичайний удар по власному его. Бо книга ставить дуже незручне запитання: чому ми взагалі вирішили, що саме людина - найвища форма життя?
Навіть з перспективи минулого століття стає зрозуміло, що мало не основний рушій технічного розвитку людства - війни. Більше того, цілі народи можуть бути винищені й переселені з власних територій лише тому, що хтось вирішив, що має на це право. Що ми бачимо на прикладі інуїтів в книзі. Яких двічі виселяли з власних домів, бо комусь так схотілось. Ну й звісно ми знаємо, що це ж не тільки про інуїтів.
І водночас ми вважаємо себе найвищою формою розвитку, але при цьому навіть перед лицем смертельної загрози не можемо домовитись.
Тому для мене «Рій» не стільки про боротьбу людей з чужорідним розумом. Він про те, що, можливо, найбільша загроза для людства - це наша впевненість у власній винятковості.
Нова пошта — 100 грн
(067) 350-18-70
Кошик
