У науково-фантастичному, але дуже близькому до дійсності романі сучасного німецького письменника (н. 1957) ідеться про боротьбу людства з таємничим ворогом у морських глибинах, ця боротьба точиться з безліччю природних і техногенних катастроф, коли здається, що долю людства вже вирішено. Не бракує й супровідних тем: складних, небанальних стосунків між чоловіком і жінкою, питань ідентичності, геополітичних міркувань, а передусім екологічних проблем. Неможливо не пройнятися симпатією до головного героя: з одного боку, солідного вченого, а з другого - начебто недбалого і трошки самозакоханого гурмана і естета.
Переклад з німецької Петра Таращука
Художник Олег Кіналь
Обкладинка Олега Кіналя
Реалізовується за підтримки програми «Креативна Європа» у межах проєкту «Фантастична Європа»
Уявіть розум, що існує значно довше за окреме життя. Розум, здатний втрачати частини себе й усе одно продовжувати існувати. Століття. Тисячоліття. Цілі ери. Розум, який дивиться на людство так само, як ми дивимося на одну з тисяч інших форм життя.
А потім цей розум доходить висновку, що ми — шкідники.
Саме з цією думкою я дочитувала «Рій» Франка Шетцінґа. Та найбільше мене зачепили навіть не катастрофи й не протистояння з чимось чужим. А те, як книга стикає два світогляди:
Перший - що людина є лише частиною великої екосистеми, не кращою й не гіршою за інших мешканців планети.
Другий - що ми вершина розвитку, Вінець Творіння і маємо право вирішувати долю всього навколо.
І коли з'являється щось неймовірно древнє, складне й не схожу на нас - ця людська самовпевненість отримує надзвичайний удар по власному его. Бо книга ставить дуже незручне запитання: чому ми взагалі вирішили, що саме людина - найвища форма життя?
Навіть з перспективи минулого століття стає зрозуміло, що мало не основний рушій технічного розвитку людства - війни. Більше того, цілі народи можуть бути винищені й переселені з власних територій лише тому, що хтось вирішив, що має на це право. Що ми бачимо на прикладі інуїтів в книзі. Яких двічі виселяли з власних домів, бо комусь так схотілось. Ну й звісно ми знаємо, що це ж не тільки про інуїтів.
І водночас ми вважаємо себе найвищою формою розвитку, але при цьому навіть перед лицем смертельної загрози не можемо домовитись.
Тому для мене «Рій» не стільки про боротьбу людей з чужорідним розумом. Він про те, що, можливо, найбільша загроза для людства - це наша впевненість у власній винятковості.
Відгуки та запитання
- Рій : роман
Загальна оцінка книги:
4.9
/ 5
Всього відгуків:
1
Всього оцінок:
8
Н
Наталія
13 червня 2026 18:39
Уявіть розум, що існує значно довше за окреме життя. Розум, здатний втрачати частини себе й усе одно продовжувати існувати. Століття. Тисячоліття. Цілі ери. Розум, який дивиться на людство так само, як ми дивимося на одну з тисяч інших форм життя.
А потім цей розум доходить висновку, що ми — шкідники.
Саме з цією думкою я дочитувала «Рій» Франка Шетцінґа. Та найбільше мене зачепили навіть не катастрофи й не протистояння з чимось чужим. А те, як книга стикає два світогляди:
Перший - що людина є лише частиною великої екосистеми, не кращою й не гіршою за інших мешканців планети.
Другий - що ми вершина розвитку, Вінець Творіння і маємо право вирішувати долю всього навколо.
І коли з'являється щось неймовірно древнє, складне й не схожу на нас - ця людська самовпевненість отримує надзвичайний удар по власному его. Бо книга ставить дуже незручне запитання: чому ми взагалі вирішили, що саме людина - найвища форма життя?
Навіть з перспективи минулого століття стає зрозуміло, що мало не основний рушій технічного розвитку людства - війни. Більше того, цілі народи можуть бути винищені й переселені з власних територій лише тому, що хтось вирішив, що має на це право. Що ми бачимо на прикладі інуїтів в книзі. Яких двічі виселяли з власних домів, бо комусь так схотілось. Ну й звісно ми знаємо, що це ж не тільки про інуїтів.
І водночас ми вважаємо себе найвищою формою розвитку, але при цьому навіть перед лицем смертельної загрози не можемо домовитись.
Тому для мене «Рій» не стільки про боротьбу людей з чужорідним розумом. Він про те, що, можливо, найбільша загроза для людства - це наша впевненість у власній винятковості.
Нова пошта — 100 грн
(067) 350-18-70
Кошик
