Нед Генрі — історик-мандрівник у часі, який спеціалізується на середині XX століття, досліджує розбомблений Ковентрійський собор. Через надмірне виснаження від подорожей у минуле він страждає на важкий випадок часового лагу. На превеликий жаль Неда, потрібно здійснити термінову висадку у вікторіанську Англію, а він — єдиний історик, якого не відправили куди-інде. Щоправда, часовий лаг так затьмарив його відчуття, що Нед навіть не знає, у чому полягає його місія. Однак якщо він не впорається, історія завалиться в нього на очах…
Переклад з англійської Юлії Томчук
Обкладинка Олега Кіналя
Відгуки та запитання
- Не кажучи про пса : роман
Загальна оцінка книги:
5.0
/ 5
Всього відгуків:
1
Всього оцінок:
3
В
Володимир
8 серпня 2026 04:54
Якщо ви втомилися від кривавих жаских історій, горору, вбивств, темного фентезі, драконів, ельфів та відьом, чи навпаки – від роботів та зорельотів, кіберпанку та постсингулярності, обов'язково візьміть і прочитайте книгу Конні Вілліс "Не кажучи про пса". Гарантую, що ви будете відпочивати, насолоджуючись читанням і посмішка неодноразово з'явиться на вашому обличчі.
Це друга частина "Оксфордського" циклу часомандрів, де історики з Оксфордського університету подорожують в минуле за допомогою звичайної машини часу. Якщо ви не читали першу частину, а саме "Книгу Судного дня", можете навіть поки пропустити її і читати цю окремо. Вони практично не пов'язані головними героями, крім хіба що професора Данворті та його помічника Фінча. Повна протилежність першій книзі. Якщо там історія була трагічною, похмурою, з епідемією чуми та грипу та великою кількістю смертей, то тут все навпаки. Легка, весела, гумористична хронофантастика, детективна, комедійна історія, місцями навіть з абсурдними, безглуздими та кумедними ситуаціями, коли хочеться реготати і зрозуміти нарешті, що взагалі тут відбувається!? Недаремно тут неодноразово згадуються "Алісині пригоди у Дивокраї" Льюїса Керрола і звісно ж "Троє у човні" Джерома К. Джерома, герої якого навіть з'являються в одному з розділів. Багато цитат і з Шекспіра, і відсилки на Артура Конан Дойля, Аґату Крісті, а ще на Дживса та Вустера Пелема Ґ. Вудгауза.
Головні герої Нед Генрі та Веріті – молоді оксфордські історики з 2057 року, попадають в 1888 рік, у Вікторіанську Англію. У них серйозне завдання – знайти пташиний пеньок єпископа. Так, саме так. Звучить як нісенітниця. Що це взагалі таке стає зрозумілим десь аж на середині книги. Сама назва говорить про повну безглуздість та сміховинність цієї ситуації. Але, знову ж таки, на відміну від першої частини – "Книги Судного дня", де від фантастики було тільки саме існування машини часу, в цій книзі авторка приділила набагато більше уваги фантастичній складовій. Багаточисельні скиди, зсуви, просторово-часовий континуум, самовиправлення, неузгодженість...Конні Вілліс отримала за цей роман найвищу нагороду фантастики – премію Г'юґо, як і за кожну частину цієї серії, тобто за всі чотири романа "Оксфордських часомандрів". Тож буде дуже цікаво взнати, що буде відбуватися в наступних двох частинах цього чудового циклу. Моя оцінка 8/10.
#читаємоБогдан
Відгуки та запитання
- Не кажучи про пса : роман
Загальна оцінка книги:
5.0
/ 5
Всього відгуків:
1
Всього оцінок:
3
В
Володимир
8 серпня 2026 04:54
Якщо ви втомилися від кривавих жаских історій, горору, вбивств, темного фентезі, драконів, ельфів та відьом, чи навпаки – від роботів та зорельотів, кіберпанку та постсингулярності, обов'язково візьміть і прочитайте книгу Конні Вілліс "Не кажучи про пса". Гарантую, що ви будете відпочивати, насолоджуючись читанням і посмішка неодноразово з'явиться на вашому обличчі.
Це друга частина "Оксфордського" циклу часомандрів, де історики з Оксфордського університету подорожують в минуле за допомогою звичайної машини часу. Якщо ви не читали першу частину, а саме "Книгу Судного дня", можете навіть поки пропустити її і читати цю окремо. Вони практично не пов'язані головними героями, крім хіба що професора Данворті та його помічника Фінча. Повна протилежність першій книзі. Якщо там історія була трагічною, похмурою, з епідемією чуми та грипу та великою кількістю смертей, то тут все навпаки. Легка, весела, гумористична хронофантастика, детективна, комедійна історія, місцями навіть з абсурдними, безглуздими та кумедними ситуаціями, коли хочеться реготати і зрозуміти нарешті, що взагалі тут відбувається!? Недаремно тут неодноразово згадуються "Алісині пригоди у Дивокраї" Льюїса Керрола і звісно ж "Троє у човні" Джерома К. Джерома, герої якого навіть з'являються в одному з розділів. Багато цитат і з Шекспіра, і відсилки на Артура Конан Дойля, Аґату Крісті, а ще на Дживса та Вустера Пелема Ґ. Вудгауза.
Головні герої Нед Генрі та Веріті – молоді оксфордські історики з 2057 року, попадають в 1888 рік, у Вікторіанську Англію. У них серйозне завдання – знайти пташиний пеньок єпископа. Так, саме так. Звучить як нісенітниця. Що це взагалі таке стає зрозумілим десь аж на середині книги. Сама назва говорить про повну безглуздість та сміховинність цієї ситуації. Але, знову ж таки, на відміну від першої частини – "Книги Судного дня", де від фантастики було тільки саме існування машини часу, в цій книзі авторка приділила набагато більше уваги фантастичній складовій. Багаточисельні скиди, зсуви, просторово-часовий континуум, самовиправлення, неузгодженість...Конні Вілліс отримала за цей роман найвищу нагороду фантастики – премію Г'юґо, як і за кожну частину цієї серії, тобто за всі чотири романа "Оксфордських часомандрів". Тож буде дуже цікаво взнати, що буде відбуватися в наступних двох частинах цього чудового циклу. Моя оцінка 8/10.
#читаємоБогдан
Нова пошта — 100 грн
(067) 350-18-70
Кошик
