Чому варто прочитати підліткове фентезі «Джинкс» Сейдж Блеквуд

«Джинкс», жанр якого окреслений як підліткове фентезі, не є романом-«одноденкою». Це – література «тривалого зберігання». Як влучно підмітила одна з читачок, роман розкривається перед нами поступово, мов пелюстки троянди. І можна помітити як усю троянду в цілому, так і окремі її пелюстки – в залежності від підготовки читача, його віку і того, що він хоче побачити.

Юний читач знайде в ньому захопливий сюжет, численних чародіїв, відьом, вовкулак і тролів.

Читача-старшокласника зацікавить еволюція хлопчика, етапи його дорослішання та пошук власної стежини у житті.

Дорослий читач підмітить у ньому біблійні алюзії та певні історичні і навіть філософсько-етичні паралелі.

Бо ж головний герой цієї незвичної історії, хлопчина на ймення Джинкс (перекладається як «зурочений» або ж той, хто приносить нещастя), насправді є вельми допитливим й удатним, наділеним незвичними здібностями і даром бачити обриси та колір людських думок. Він здатний слухати ліс і чути його голоси, він також навдивовижу легко опановує невідомі йому мови і стає свого роду універсальним перекладачем.

Джинкс : роман-фентезі

399,00 грн

319,00 грн

Переглянути

Хлопчина постійно вчиться, а отже, й розвивається, тож нічого дивного, що, потрапивши якось на рідну просіку, він із подивом помічає, що там так нічого і не змінилося – вона все така ж убога і примітивна. (Чи ж не так само нерідко почувається молода людина, що вирвалася з маленького селища чи жалюгідного містечка, і, повернувшись туди лиш згодом, підмічає, що життя там наче застигло?)

Незбагненно, але читач різного віку і різного рівня підготовки зауважить в романі або ж невигадливий гумор, або ж тонку іронію і гострий сарказм.

Примітний у цьому плані діалог головного героя Джинкса з його «прийомним батьком», магом Симоном.

– Кістковерт [головний «лиходій» в романі] висмоктує з людей душу через соломинку, – зауважив Джинкс. – А ти це робиш?
– У мене є деякі погані звички, – зізнався Симон. – Але ця до них не належить.

Або ж таке:

Джинкс вірив, що цей чаклун, либонь. людей таки не їсть – у будинку було вдосталь їжі куди смачнішої…

Однак найпримітніша і найяскравіша особливість роману – надзвичайне різноманіття літературних прийомів та виняткова поетичність зображення авторкою.(крізь призму сприйняття довкілля головним героєм) думок та їхніх обрисів численних персонажів роману (бо ж навіть ліс є чимось живим і одухотвореним!)

Це – справжнє Ельдорадо для майбутніх дослідників цього багатющого у мовному (та й філософському!) плані роману.

Наведемо лише кілька прикладів.

[Джинкс] відчував, як із землі просочується несхвалення Урвальда.
Зеленава хмарка спокою огорнула мага.
[Посмішку чаклуна] супроводжувало блакитне сяйво задоволення.
Чародієві думки були синьо-зелені, і вони ковзали одна повз одну, виверткі і потайні. Принаймні вони не були червоні і злобні, а це вже було хоч щось.

Таким чином, цей підлітковий роман не лише наповнений казково-химерними персонажами, але й сповнений притягальної авторської магії.

Тож читаймо цю дивовижну (в прямому і переносному сенсі) книжку і знаходьмо у ній щоразу щось нове і незвичайне!

Ірина Бондаренко