Розмова з Олександрою ШУТКО

Олександра Шутко — письменниця, кандидатка мистецтвознавства, дослідниця історії Османської імперії. Авторка багатьох книг про українок-султан — художніх та науково-популярних. Нещодавно у видавництві «НК-Богдан» вийшла її нова книга під назвою «Кривава Кафа. Перерваний шлях шехзаде», яка розповідає про правління османів у Криму.

Це ваша десята книга у видавництві «НК-Богдан», що розповідає про Османську імперію. Цього разу замість українок-султан ви зосередились на історії шехзаде. Що нового для себе відкриють читачі?

Тривале вивчення біографії Роксолани, якій я присвятила чимало досліджень та роман-трилогію, надихнуло мене звернутися до ранніх років життя її чоловіка — султана Сулеймана Пишного, які були пов’язані з кримською Кафою (нині це Феодосія). Так виникла ідея написання роману «Кривава Кафа. Перерваний шлях шехзаде».

Чому місцем оповіді обрали саме Крим і час — XV століття?

У 1490-х роках намісником османського санджаку Кафа в Криму став молодший син Баязида ІІ — Мехмед. Тоді султан Баязид ІІ не хотів мати справ із послами московського царя Івана ІІІ, вважаючи тих грубими й неотесаними людьми, далекими від традицій та норм ведення міжнародної дипломатії. Тому й доручив цю місію сину Мехмеду, відрядивши його до Криму.
Потім посаду намісника Кафи отримав його племінник Сулейман. Невдовзі до нього із санджаку Трабзон переїхав батько — шехзаде Селім. Із Кафи почалося його сходження на османський престол. І це відбувалося за допомогою кримського хана Менглі Гірея, котрий згодом став тестем шехзаде Селіма, видавши за нього заміж овдовілу після шлюбу із шехзаде Мехмедом дочку Айше.

Кривава Кафа. Перерваний шлях Шехзаде : історичний роман. Кн.1

299,00 грн

Переглянути

Жанр історичного роману передбачає поєднання історичних фактів та авторської фікції, вигадки. А скільки вигадки є у «Кривавій Кафі»?

Можна сказати, що це — документально-історичний роман, бо всі його герої реальні та описані події колись відбувалися. На підтвердження цього факту наприкінці твору, у «Слові автора», надаю розгорнуту наукову статтю з посиланнями на архівні документи та наукові дослідження.

Як ви обираєте/шукаєте історичні джерела для написання книг?

Дуже у цьому плані допомагає інтернет, адже багато архівних документів з-за кордону нині можна отримати в оцифрованому вигляді. Водночас маю велику домашню бібліотеку, яка складається переважно з турецької історичної літератури, яку власним коштом купувала в Стамбулі. Чимало нових та рідкісних видань мені допомагає знайти дослідниця Торонтського університету — османістка Марина Кравець, за що я їй красно дякую.

Наскільки важко перевіряти достовірність фактичного матеріалу, яким ви оперуєте в оповіді? Як обираєте, які саме події вам було б цікаво описати в романі?

Зазвичай орієнтиром у моїй творчості є історичні постаті — султани-українки, їхнє оточення та земляки, як-от гетьмани українського козацтва Дмитро Вишневецький та Петро Дорошенко. Щодо достовірності фактичного матеріалу, то тут стають у пригоді архівні документи османською, арабською, фарсі, латиною, польською, італійською, французькою тощо.

Чи володіють герої «Кривавої Кафи» якимись мовними архаїчними особливостями, що б відображали тодішню епоху?

Передаючи атмосферу тієї епохи в Османській імперії, часто вдаюся до цитування любовних, дипломатичних листів своїх героїв. Саме вони якнайкраще передають тодішній стиль спілкування з відповідним східним колоритом та ієрархією.

Чи є серед персонажів цього роману ваш улюбленець чи улюблениця? Якщо так, то хто і чому саме він чи вона?

У першій книжці роману (усього їх буде дві) «Кривава Кафа. Перерваний шлях шехзаде» мені найбільше імпонує героїня Феррухшад — матір шехзаде Мехмеда. Водночас подобається характер його дружини Айше — юної доньки кримського хана Менглі Гірея. Зараз працюю над другою книжкою цього роману.

Чому українцям варто прочитати історичний роман «Кривава Кафа»?

Тому що в ньому розповідається не лише про Крим, відносини кримських татар з османами, а й про юність чоловіка Роксолани — султана Сулеймана Пишного та молоді роки його батьків.

Розмовляла Олена Буда