Зустрічаємо літо ~ знижка 20% Дізнатись більше
Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Новини Електронні книги Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
Нова Пошта Укрпошта basketКошик

Книга дня Знижка 50%

corner_white
Важка чоловіча робота. Роман
Важка чоловіча робота. Роман Радутний Р. В.
99,00 грн
49,00 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 29.05.2024
Відповіді перекладачки книг циклу "Колесо часу" Галини Михайловської. Частина 1
new-news 27.05.2024
Події тижня (27 травня - 2 червня)
new-news 27.05.2024
Чому та як варто говорити з дітьми про політику?
new-news 24.05.2024
Видавництво "Богдан" на Книжковому Арсеналі
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Ми у соц. мережах



ГоловнаseparatorНовини видавництваseparatorВідгук на книгу «Кантика для Лейбовіца», Волтер М. Міллер-мол.

calendar 12.03.2024
view257
Час читання: 3хв.

Відгук на книгу «Кантика для Лейбовіца», Волтер М. Міллер-мол.

Відгук на книгу «Кантика для Лейбовіца», Волтер М. Міллер-мол.

Постапокаліптична оповідь про світ після ядерної катастрофи, занепад, темні століття і про те, яку роль може відіграти віра – світло в океані пітьми. Дійсно, причому тут знання) – подумала я, читаючи анотацію, але автор мене розвеселив, коли запросив споглянути ченця, який знайшов схему креслень (креслюнків) і вирішив її копіювати понад десять років, золотом примальовуючи ніби цінну реліквію, сувій священних таємниць...

Тут настільки в’їдливо і влучно описано людське глупство і те, з яким завзяттям людське марнославство здатне підтасовувати, підминати дійсність під власну «правду», точніше уявлення, що мимоволі всміхаєшся й захоплюєшся талантом автора, його сарказмом, іронією, інтелектом. Як він тонко висміює запопадливість і марновірство, майже непомітно глузує зі здавалося б важливих речей, на межі святотатства, роздягає людську дурість, легко доводячи очевидне – навіть те, що віками оберігається з пієтетом, приречене на спотворення й зміну свого сенсу, якщо потрапляє до рук побожного довбня; навіть найпростіша істина здатна обрости мільйоном здогадів та перетворитися в незвідану таємницю, потрапивши в уми невігласів; навіть факт, підтверджений свідками, може перетворитися на примару, вигадку божевільного, й тисячу разів названий брехнею, таки стати нею, бо брехня завжди переконливіша.


«– ….Вам нічого насправді не відомо. Нічогісінько. Ми не можемо заперечувати лиш одного: колись на цьому материку процвітала набагато розвинутіша в порівнянні з нами нинішніми цивілізація. Просто подивіться на кам’яні руїни та зогнилий метал, і самі в цьому переконаєтеся. Можна копнути під розвіяний вітром бархан і натрапити на їхні понівечені дороги. Але де ж свідчення того, що існували машини, про які нам зараз торочать ваші історики? Де рештки екіпажів-самобігів або летючих апаратів?
– Їх перекували на орала та мотики.
– Якщо вони взагалі існували.
– Коли ви настільки недовірливі, то навіщо морочити собі голову лейбовіцівськими документами?
– Бо недовіра не дорівнює запереченню. Недовіра – могутнє знаряддя, яке необхідно застосовувати й до історії».

Книгу складено пазлами з трьох частин, але десь її досить важко читати: токсично, депресивно, забагато теології й філософії, як на мене....текст може завести у непролазні хащі.

Тут також «…про здорове бажання докопатися до секретів Природи, що ховалися під замком відтоді, як людство спалило в огні свою колективну пам’ять та прирекло себе на понад тисячолітню культурну амнезію»

Автор спонукає замислитися, чому людина мусить завжди служити…натякаючи на попередню расу, яка мовляв створила «на свій образ» пращурів сучасного людства, як вид для прислужування собі... – невже людина покликана бути рабом?

Чи розставляючи непомітно гачки: «Ви змусили Бога поступитися місцем прогресу» (коли повісили лампу замість розп’яття);

«Так дивно, що Господь промовляв із палаючого куща, а Людина символ Небес перетворила на знак Пекла» – про стереотипне упереджене мислення.

Настроєво це читається, як радіація, але дуже очищує....

«Величезні хмари люті ковтали ліси й поля, спопеляючи дерева і знищуючи посіви. Там, де вирувало життя, тепер простягалися безмежні пустелі, а ті місця, де ще лишалися люди, заразив отруйний вітер, тож навіть ті, хто уникнув смерті, не були здоровими, і багато хто загинув від токсичного повітря навіть там, куди зброя не поцілила».

Автор: Руслана Курах

Джерело: ВРАЖЕННЯ UA

  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue