Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Новини Електронні книги Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
Нова Пошта Укрпошта basketКошик
Книга дня
Знижка 50%
corner_white
Іллейко, з Бога Турейко: Епічна поема
Іллейко, з Бога Турейко: Епічн... Різників О. .
99,00 грн
49,00 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 18.03.2024
Події тижня (18-24 березня)
new-news 14.03.2024
Іван Андрусяк: «У поезії завдання перекладача — якомога глибше передати емоцію»
new-news 12.03.2024
Відгук на книгу «Кантика для Лейбовіца», Волтер М. Міллер-мол.
new-news 11.03.2024
Події тижня (11-17 березня)
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Ми у соц. мережах



ГоловнаseparatorНовини видавництваseparatorЕкспансія. Розмова з перекладачем Олесем Петіком

calendar 28.12.2021
view1690
Час читання: 14хв.

Експансія. Розмова з перекладачем Олесем Петіком

Експансія. Розмова з перекладачем Олесем Петіком

Представляємо вашій увазі інтерв’ю «Навчальної книги — Богдан» із перекладачем Олесем Петіком.

Із перекладами художньої літератури Олесь Петік працює з 2017 року. Тоді вийшов друком його перший переклад — «Американські боги» Ніла Ґеймана у співперекладі з Галиною Герасим. Тривалий час працював випусковим редактором у видавництві, яке видавало Ніла Ґеймана, відтак творчий доробок О. Петіка за останні роки становить усього декілька книг (тобто Олесь не перекладав постійно). Завжди, від самого початку роботи у видавництві, він говорив про важливість перекладу циклу «Експансія». Цикл за цей час уже був екранізований та здобув широку популярність. Коли стало відомо, що видавництво «Навчальна книга — Богдан» придбало права на весь цикл, з Олесем вийшли на зв’язок через таку собі перекладацьку пошту: «Ми чули, що ви любите цей цикл. Чи не хочете його перекласти?». Він радо погодився, тож значну частину 2020 року перекладав першу частину книги. Отже, з видавництвом знайшли одне одного, усі зорі зійшлися. Представляємо вашій увазі інтерв’ю «Навчальної книги — Богдан» із перекладачем Олесем Петіком.

— «Експансія» авторства двох приятелів Деніела Абрахама і Тая Френка вперше вийшла друком 2011 року й отримала значну прихильність серед світової читацької авдиторії, тож закономірно, що вже у 2015-му книги було екранізовано. Про що ця історія? Чому її люблять?

— Як і будь-яка хороша історія, яка подобається мені й великій кількості людей, «Експансія» розгортається на кількох рівнях. Це не лише глобальна політична розповідь про те, як людство вибудовує свої стосунки із Сонячною системою, як намагається її колонізувати та які при цьому виникають між самими людьми та між державними утвореннями перипетії. Це також особисті історії двох персонажів. Я, можливо, трішки проспойлерю, коли скажу (але і самі автори говорили про це), що два головні герої — Джеймс Голден і Джо Міллер — це насправді один герой. Фігурально. За словами авторів, це як дві половинки одного героя, які поступово впродовж циклу з’єднуються нарешті докупи. Це дуже відчутно, тому що між цими героями, після їхньої зустрічі, відчувається значний антагонізм. Не буду переповідати зміст першої книги, та скажу лише, що цей антагонізм знаходить своє вираження і в сюжеті, і в тому, як він розкривається. Отже, це історія, яка розгортається на глобально-політичному та особистісному рівні, про що цікаво читати, бо герої переживають багато ситуацій і, відповідно, впродовж цього дуже трансформуються.

— Серія написана двома авторами під спільним псевдонімом — Джеймс С. А. Корі. Чи відчутна присутність одразу двох письменників на сторінках «Експансії» як для пересічного читача, так і для професійного перекладача?

— Знаєте, співавторство — це, мабуть, моя доля. Першу свою книгу я перекладав у співавторстві з Галиною Герасим. Потім одну з книг, якою пишаюся — переклад «Добрих передвісників» Ніла Ґеймана і Террі Пратчетта, співперекладав із Бурштиною Терещенко. Напевно, мені судилося працювати з книжками, які були написані в співавторстві або ж співпрацювати з кимось над такими творами. Якщо ж говорити про таке порівняння, можна було б зробити припущення: ось є сюжетна лінія Голдена і сюжетна лінія Міллера, які буквально йдуть один за одним, тобто розділ — про Голдена, а за ним — розділ про Міллера, тому, мабуть, один автор писав про одного героя, а другий — про іншого. Та насправді все трішки не так. Як і за будь-якого співавторства, автори читають та працюють над усім текстом.

У тих же «Добрих передвісниках» більше відчувалося, де є рука Ґеймана, а де Пратчетта, а тут (в «Експансії») автори пишуть, як одне ціле. Вони мають єдиний голос. Оскільки я не знайомий з їхньою творчістю окремо, то не можу визначити, який фрагмент кому належить. Напевно, для простоти сприйняття намагався не помічати різних фрагментів та, щоб не перевантажувати свій мозок зайвими питаннями, і не хотів цього робити. Для мене «Експансія» є цілісним твором, який створили в якості колаборативного проєкту. Що цікаво: задум книги зародився, коли один із авторів хотів створити світ для рольової гри. Я підозрюю, що багато з того, що робить «Експансію» привабливою, бере початок ще з тих часів. Можливо, один із авторів більше працював над змалюванням політичних декорацій, а інший — над особистісним розвитком персонажів. Та загалом історія сприймається як цілісна.

— Хто ваш улюблений персонаж? Наскільки значну роль у сприйнятті персонажа відіграє його вдалий опис?

— Цікаво говорити про сприйняття персонажів, бо я читав «Експансію» за кілька років до того, як узявся за її переклад. Потім дивився екранізацію, тож, звісно, сприйняття героїв дуже «зліпилося» з тим, як їх подали в серіалі. Тому, коли почав працювати над перекладом, усі герої вже «жили» в моїй голові такими, якими вони постали в серіалі. Так було на початку роботи. А от наприкінці вже докладав зусиль, аби докопатися, якими ці персонажі є у книзі. Вважаю, що деяким героям пішло на користь те, що з ними зробили в серіалі.

Тобто деякі персонажі, як ось, наприклад, радниця Авасаралу, яку в книзі зображено досить блідо й невиразно, в серіалі заграла дуже яскравими барвами й від того стала набагато глибшою. Проте у деяких героїв, навпаки, відбувся зворотний процес. Та це не є чимось поганим, просто книга та екран — це різні способи зображення героїв. Наприклад, Еймос Бертон, механік. У серіалі він більш сфокусований на рисах, які роблять його помітним, а от у книзі, хоч йому й не було приділено надто багато місця, він мені видався глибшим персонажем, ніж його показали на екрані. Хоча серіал дуже класний, і героїв у ньому зобразили чудово.

Та якщо говорити про книжкових персонажів і про те, як вони змінилися на екрані, то скажу, що книжкові мені подобаються навіть трішечки більше. Книжковий Еймос подобається більше від серіального і в книзі є для мене найцікавішим з усіх персонажів.


— Чи «мутує» опис у процесі перекладу та чи може такий переклад змінити сприйняття персонажа?

— Мені здається, що це невідворотно. Цього неможливо уникнути, адже будь-який процес перекладу — це процес знаходження компромісів між тим, як ти бачиш цей задум, і тим, який ти хочеш створити, як зараз модно говорити, читацький досвід. Звичайно, є певні речі, які неможливо перекласти. Взяти хоча б того ж Алекса (Алекс Камаль). Автори зазначають, що він розмовляв техаською говіркою, тобто розтягував слова так, як це роблять техасці. Для американського читача це зрозуміло, бо вони знають, як говорять люди в різних частинах їхньої країни, а для нас це багато не говорить. Можливо, якісь читачі знають, як звучать різні американські діалекти, але це не те, на чому можна вибудувати ідентичність персонажа, його певну визначну рису. Доводиться викручуватися. Для того, щоб надати персонажу втраченого об’єму за такої локалізації, я трішки звернув увагу на лексику, яку той використовує. І дуже ретельно та акуратно — не так, щоб це було помітно — в якихось випадках використовував для нього трохи інші слова, аніж ті, які використовує Голден. Це те, що виникло в процесі перекладу в якості компенсації якихось речей, для яких не існує жодного способу передачі. Власне тому Алекс — це найпромовистіший випадок. Але насправді всі персонажі так чи інакше зазнають змін та обростають асоціаціями для читача, які я стараюся підбирати максимально ретельно, проте герої все одно не будуть повторювати один в один ті асоціації, які має американський читач.

З іншого боку, книги зараз перекладають багатьма мовами, вони локалізуються, тобто це не щось таке, що ми невідворотно втрачаємо. Тому читачі підсвідомо розуміють і готові до того, що книги в оригіналі та книги в перекладі все ж таки трохи різняться. Може бути певне задоволення у тому, щоб перечитати книгу як у перекладі, так і в оригіналі.


— Щодо специфічної лексики. Закони фізики все ж не чужі для світу «Експансії», як і професійна термінологія, яка не завжди є зрозумілою тим, хто не стикався з подібними словами. Наскільки космологічна лексика сповільнює художній переклад?

— От ми говоримо про те, що дія відбувається в космосі й очікуємо на якусь космічну термінологію, хоча насправді космічного — суто космічного — у книзі не настільки багато. Якщо читач знає три закони Ньютона, то, в принципі, нічого незрозумілого там не відбувається. Якісь базові терміни, типу «точка Лагранжа», використовуються, але загалом — це не те, що сповільнює переклад.

Цікавий аспект, який для мене виявився неочікуваним, це присутність у книзі асоціацій з морською термінологією. Якщо говорити не про декорацію, якою ми її бачимо, а про настрій, який створюється в книзі, то там є певний аналог із морською подорожжю і навіть підводним човном. Один із авторів книги згодом писав у своєму блозі, що провів кілька днів у підводному човні під час екскурсії морем, аби зрозуміти, як почуваються люди в такому «кораблі», а потім передати це відчуття в книзі про подорожі в космосі. От оця морська термінологія була для мене більшим викликом і більш цікавим аспектом. Довелося навіть переглянути наші класичні переклади Джека Лондона українською для того, щоб трішечки набратися лексики і навчитися способу подачі оцієї морської романтики.


— Чи може «Експансія» привернути увагу читача, для якого наукова фантастика — ще не звіданий літературний простір? А можливо, це книга вузького жанру для обраного кола читачів?

— Я дуже люблю наводити приклад Айзека Азімова. Він є автором відомого фантастичного циклу «Фундація», що «тягнеться» на багато книжок, а насправді колись був кількома різними циклами. Коли до Азімова в п’ятдесятих роках минулого століття прийшли з журналу «SHOT» із проханням: «Напиши нам щось фантастичне», він написав свою першу книгу з циклу про роботів — не «Я, робот», а оцей детектив «Сталеві печери». І зробив це для того, щоб показати: фантастика — це не якась окрема пісочниця, яка ніяк не перетинається з «високою» чи «популярною» літературою. Він хотів довести, що може написати детектив, хоча й трохи фантастичний. Але таки детектив.

Це ж стосується й «Експансії». Звичайно, дію книги навряд чи можна буде перенести один в один на Землю так, щоб там відбувалося все так, як у книзі. Є певні особливості, певні сюжетні ходи, які можливі лише у фантастичному сеттінгу, але загалом багато читачів, які не звиклі до фантастики, можуть знайти для себе щось релевантне. Якщо ж говорити про популярність цього жанру, думаю, що не всі глядачі, які дивилися «Гру престолів», є завзятими поціновувачами фантастики, проте із захопленням переглянули цей серіал. Тобто історія вийшла за межі жанру. Мені здається, «Експансія» теж дуже близька до цього.

Ця книга, цей сеттінг, цей цикл — має у собі все, щоб привернути увагу та принести задоволення навіть тим читачам, які не шукають суто фантастичних творів.


— Які серії, поза «Експансією» привернули вашу увагу? Які б твори цієї жанрової ніші ви б воліли бачити в українському перекладі? За переклад яких взялися б самостійно?

— Я готовий працювати багато з чим. Наприклад, мені цікаво було б взятися за цикл Ханну Раяніємі. Це якщо згадати перше, що спадає на думку. Я б із задоволенням узявся перекладати, якщо б хтось придбав права. Якщо ж звернутися до класики... Знаю, що Азімова у нас видають, а от Гаррісона у видавали мало. Тож Гаррі Гаррісона я б також із радістю взявся перекладати — просто заради роботи з книжками, які мені подобалися в дитинстві. Одна з моїх улюблених його книжок — «Етичний інженер». Не знаю, до речі, чи її перекладали українською, але якщо раптом зірки так зійдуться, то із задоволенням переклав би.


— Отже, чи потрібно бути прихильником жанру, щоб переклад був більш автентичним та якісним?

— Я не перекладав «Експансію», не будучи прихильником фантастичного жанру, тому не знаю, як перекладають неприхильники. Мені здається, що перекладач чи перекладачка, якщо професійно підходять до своєї роботи, то завжди є прихильниками якісної літератури загалом.

Хоча навряд чи можна виконати добре роботу, якщо ти хоча б трішечки не любиш твір, який перекладаєш. Навіть якщо ти з ним ознайомився тільки зараз, все одно в процесі роботи ми — перекладачі та перекладачки — з твором споріднюємося, адже будь-яка робота над перекладом триває кілька місяців. «Експансію» я перекладав дев’ять місяців. Автори в подяках пишуть, що вони виношували твір, як дитину. От я теж можу сказати, що цей переклад виношував, як дитину. За кілька місяців, що ти працюєш з перекладом, не можна не споріднитися з твором. Або ти просто кидаєш цю роботу і кажеш, що не можеш її зробити, або якось зрештою починаєш її любити і ставати прихильником цього твору, цього автора (авторки) і цього жанру також.

  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue