Лариса Федорченко: Мені здається, моє життя — це якесь суцільне ламання стереотипів, але правила я люблю. Просто іноді хочеться перевірити, чи вони все ще працюють. Діти ж справжні майстри у перевірці правил на міцність. Так і народилися книжки-білінгви «От би бути кицькою» і «От би правил не було».
Як виникла ідея цих книжок-картинок? Ви просто намалювали ілюстрації, а потім написали історію, чи навпаки? Хто саме надихнув на такі незвичайні історії?
Колись я брала участь у конкурсі ідей книжок-картинок у спільноті авторів у мережі, і в голові виникла фраза: «If I were a cat» (Якби я була кицькою), і наступним чомусь одразу виникло продовження: «I would bark» (я би гавкала). Коли я вимовила ці фрази вголос чоловікові, він, знаючи мій характер, відповів, що, звісно, саме так я би й робила. Так і створилася англомовна версія, оскільки конкурс був в англомовній спільноті.
Я переклала її українською і звернулася до фахівчині з дитячого читання, засновниці «БараБуки» й дитячої психологині Тані Стус із запитанням, чи текст чогось вартий, бо сумнівалася в собі дуже сильно. Таня відгукнулася і стала хресною феєю цього тексту, порадивши звертатися до видавництв і наголосивши, що радила б створювати саме серію. Я на той час якраз працювала над ілюстраціями до книги пані Світлани Прудник «Казки Пущанського лісу» для видавництва «Богдан» і спитала в редактора, пана Івана Андрусяка, чи буде книжка-картинка цікавою. Так пан Андрусяк став добрим чарівником і хрещеним татом першої книжки. І «От би правил не було» вже теж була на підході.
Як взагалі малювати ілюстрації до власної книжки? Відрізняється від того, коли ілюструєте книжку іншого автора? Можливо, є якась улюблена ілюстрація в кожному з видань?
Малювати свій текст прикольно. Адже я точно знаю, що хотіла сказати авторка. Персонажі ніби одразу були в уяві ще на етапі придумування тексту, і потім лише оприявнюються в ілюстраціях. Улюблена ілюстрація є, але не скажу, яка. Хочу дізнатися думки читачів і читачок.
Як обрали концепцію майбутніх видань — що це має бути саме поєднання картонної книжки-картинки і білінгви?
Білінгвами придумав зробити ці книжки пан Іван Андрусяк. І це було легко втілити, адже перша книжка взагалі народилася англомовною.
Ці книжки — про дитячу фантазію і винахідливість. Ви б теж хотіли, щоб було так, як у тексті книжки? Можливо, Ви були такою в дитинстві?
Я не лише була такою в дитинстві. Я й досі така. Мені увесь час на думку приходять якісь найабсурдніші (для інших) і дуже природні (для мене) ідеї. До всього, мої двоє дітей не відстають від мене у влаштовуванні цікавих пригод.
Якби не було правил, що б Ви робили? Як думаєте, для чого існують правила і чому їх так люблять порушувати? Діти зокрема.
Якби не було правил, я б сумувала, чесно кажучи. Адже насправді я дуже люблю правила. Мені подобається, коли все організовано й по порядку. Окрім випадків, коли хочеться чогось непередбачуваного, звичайно. Порушення правил — це таке собі відчуття свободи. Подеколи — і відчуття контролю. А люди, котрі тільки знайомляться зі світом, порушують правила, бо це найприкольніший спосіб побачити, як цей світ влаштований, наскільки він міцний і де його межі.
«От би бути кицькою» — це про ламання стереотипів, про важливість бути інакшим, ніж усі навколо очікують. На це надихнула якась Ваша особиста історія?
Мені здається, моє життя — це якесь суцільне ламання стереотипів, і історій на цю тему в мене назбиралося на книгу, над якою я зараз працюю. В серії книг «От би…» дуже скоро додасться ще трошечки моєї зухвалості.
Розмовляла Оксамитка Блажевська
(067) 350-18-70
Кошик
23.05.2025 
378
Повернутись до списку новин
