Олексій Декань — український письменник-фантаст і дизайнер із Харкова, який пише українською та англійською мовами. Працює в жанрах трилеру, містики, наукової фантастики, фентезі та детективу. Автор численних книжок, серед яких «Коріння Всесвіту», «Алфавіт для Андроїда», «Проєкт Kinesis», цикл «Нурлінь», збірка «Тиша» та культові мешап-романи «Кайдашева сім’я проти зомбі» і «Кайдашева сім’я проти упирів». Переможець літературних конкурсів, перекладач, сценарист і волонтер.
Що надихнуло вас на створення саме такого мешапу — «Кайдашева сім’я» проти упирів?
Взагалі темою мешапів я зацікавився ще в 2021-му році та почав досліджувати цю тему. Класична Кайдашева сім’я ідеально вписувалася в цю концепцію. Після успіху з кросовером Кайдашів проти зомбі читачі багато запитували мене, чи буде продовження. Але ще більше їх цікавив детальний опис знайомства молодого асасина Омельки та африканської відьми Марусі (Фунаньї). Тому перший розділ «Кайдашів проти упирів» я повністю присвятив їхній передісторії. Таким чином, ця книга буде однаково цікава як читачам, які вже знайомі з попередньою книгою, так і тим, хто буде читати про пригоди цих героїв уперше.
За референс я взяв безсмертну повість Брема Стокера «Дракула», але цього разу не ставив собі за мету робити переказ оригінального тексту, а дозволив героям розвиватися самостійно, не ставлячи жодних сюжетних обмежень. Також останні пару років життя та волонтерства на Закарпатті не могли не вплинути на сюжет книги. Тому головні події розгортаються в славнозвісному мукачівському замку Паланок.
Чому обрали саме темне фентезі як жанр для переосмислення класики Нечуя-Левицького?
Часто, коли я працюю над якимось книжковим циклом, то вдаюся до цього авторського прийому: у кожній наступній книзі змінюю піджанр. Якщо спочатку був горор, то інша книга буде темним фентезі, а наступна — космооперою чи кіберпанком. Я особисто вважаю оригінальний твір про Дракулу чудовим зразком темного фентезі. Тим паче, в моєму всесвіті Кайдашів мешкає аж занадто багато міфічних істот, щоб я мав право заявити, що написав ще один горор у ретро-декораціях.
Як відбувався процес адаптації творів Нечуя-Левицького і Брема Стокера в одному сюжетному просторі?
По-перше, я прослуховую класичні твори в аудіоформаті, роблю певні нотатки, шукаю місточки між двома історіями. Потім перечитую оригінальні повісті, додаючи свої коментарі, і будую рейки, якими буде рухатися моя історія. Але цього разу все пішло не так, як я планував. Коли детальний план був побудований, я зрозумів, що історія не викликає у мене тих емоцій, на які я розраховував. Ці персонажі заслуговували на більше — на свій власний шлях. Тому я відкинув ідею копіювання сюжету Стокера і вирішив лише запозичити деяких персонажів і окремі події. Але в першу чергу зосередився на розвитку героїв із клану Кайдашів. Тим паче, у мене вже є ідея для подальшого продовження.
Чи складно було поєднати народний колорит із міфологією вампірів і відьом?
Коли я перечитував оригінальний твір Нечуя-Левицького, то був здивований, скільки там неприхованого окультизму, прикладів магічних обрядів і відсилок до надприродного. Взагалі весь наш народний колорит побудований на подібних міфах та магічних практиках. Тому для мене було суцільним задоволенням працювати з подібним матеріалом.
Що для вас було найцікавішим у роботі над цією книгою — сюжет, персонажі, стиль?
На першому місці, без сумніву, — персонажі, які за декілька років уже стали мені як рідні. Також мені було цікаво вивчати історію певних локацій і географію.
Семигори, Крим, замок Паланок — це просто локації чи щось більше? Чому ці місця тягнуть за собою історію — і чому саме вони стали осередками боротьби?
Розділ про Севастополь відсилає читача до Кримської війни. Також у книзі герої подорожують від Київщини до Закарпаття. За останні пару років ми з командою возили чимало гуманітарних вантажів, зупиняючись у багатьох мальовничих містах України, які я до війни, на жаль, не знаходив часу відвідати. Тому в книзі я захотів відтворити одну із таких подорожей.
Ну а замок Паланок… Щодня я бачу цю могутню, таємничу споруду з балкона моєї орендованої квартири. Головні події книги відбуваються саме там. Кращої локації для кульмінації, боротьби добра зі злом я собі навіть уявити не можу.
Наскільки, на вашу думку, мешап-жанр приживається в українській літературі?
На самому початку, коли я тільки ступив на цей крихкий лід, у мене були побоювання, що читачі сприймуть цей зухвалий проєкт критично. Але після безлічі зустрічей, проведених у бібліотеках, школах та інших навчальних закладах на запрошення особисто директорів… після великої кількості листів від учителів, які ділилися історіями, як завдяки моєму мешапу вони зуміли зацікавити молодь читати класику… після декількох наукових робіт студентів по моїй книзі, яку я починав як несерйозний експеримент… Я все ж переконався, що жанр мешапу має право на існування. Українська класична література просто мусить бути інтегрована в наш сучасний світ, попкультуру та мистецтво. Їй не обов’язково залишатися поза лаштунками сьогодення, немов якийсь музейний експонат, схований за броньованим склом.
Яке головне послання ви б хотіли донести до читача через цю книгу?
Не цурайтеся свого. Читайте класику не з примусу, а для себе. Обирайте те, що вам до вподоби. Завжди залишайте за собою право мати власну думку. Якщо вам щось не сподобалося, то це не тому, що ви не доросли чи не достатньо пронизалися корінням української спадщини. З класиками та ж сама історія, як і з сучасними письменниками: не кожен автор — ваш. Але ви його обов’язково знайдете, якщо будете терплячими та наполегливими.
(067) 350-18-70
Кошик
04.07.2025 
191
Повернутись до списку новин
