Інтерв’ю з перекладачем книги «Луна. Новий місяць» Євгеном Лущиковим

Євген Лущиков – український перекладач, поет, співавтор музичних проєктів («Комісія», «Юхим Дишкант і Кусок Комісії») та учасник літературно-екстремістського Союзу «Плита». Відомий перекладом науково-фантастичної літератури, зокрема роману Ієна Макдональда «Луна: Новий Місяць».

Що вас захопило у світі Місяця Макдональда і спонукало взятися за переклад цієї книги?

Окремого «поштовху» не було: видавництво запропонувало саме «Луну», і я погодився без вагань, бо наукова фантастика – мій органічний простір читання. Свідоме читання почалося саме з неї: старший брат почав підсовувати Стівенсона, Герберта, Шеклі, Діка, Желязни після того, як я розповів йому, що люблю Жуля Верна (перша книжка, куплена за кишенькові, – Жуль Верн та Андре Лорі «Знайда із загиблої “Цинтії”»). А коли занурився в «Луну», зачепила структура світу: не вигадливість заради ефекту, а точне віддзеркалення знайомої суспільної ієрархії – з підступами, злетами й падіннями, постійною грою інтриг. У цій переконливості – причина, чому я погодився і чому працювати було по-справжньому цікаво.

Місячний світ детальний і небезпечний: які моменти перекладу виявилися найскладнішими через наукові або технічні нюанси?

Найперше – поєднання технологічної тканини з різними культурними кодами. Португальські слова й бразильські реалії, з іншого боку – афро-бразильські релігійні практики, що перетинаються з католицизмом. Треба вирішувати, де лишати транслітерацію, де брати усталений відповідник, як поводитися з наголосами й реєстрами мови, щоб українською все звучало природно. Тож спершу я ретельно звіряюся з довідниками й корпусами, а вже потім подаю матеріал прозоро – без плутанини та з примітками, де це напрошується.
Другий блок – науково-технічний. Місяць живе конкретикою середовища: низька гравітація, вакуум, абразивний реголіт, радіація. У тексті важливо, щоб рух, декомпресія, робота шлюзів і систем життєзабезпечення відчувалися правдоподібно – терміни точні, фрази читабельні. Тримав під рукою карту Місяця з морями, кратерами й плато – подавав примітки там, де вони справді допомагають орієнтації.
Окремий вимір – правничо-корпоративна мова «світу контрактів»: точність термінів і водночас жива інтонація діалогів. Найскладніше не окреме слово, а стикування культурних кодів з науковою конкретикою так, щоб читачеві було ясно й цікаво.

Луна. Новий Місяць. Кн. 1 : роман

699,00 грн

Переглянути

Як ви працювали з назвами корпорацій, кланів і унікальних термінів, щоб вони звучали органічно українською?

Спершу складаю глосарій (іноді ще й схему) з іменами, назвами, термінами та відмінюваннями. У цьому разі допоміг авторський глосарій і список персонажів. Далі – нюанси: культурне розмаїття «драконів», коректна передача португальської, акуратне відтворення африканських вірувань. Перевіряю наголоси, милозвучність у реченні, вирішую, що лишати в оригінальній формі, а де доречний український відповідник. Усі рішення фіксую для повної послідовності по тексту – від діалогів до назв власних і окремих понять, предметів тощо.
Щодо технічних речей – сила «Луни» в її правдоподібності. Механіка світу спирається на «земні» технології (навіть наявність фамільярів як така вже не зовсім езотерика, зважаючи на розвиток штучного інтелекту), перенесені в інші умови, тож стежу, щоб рух у низькій гравітації, ризики декомпресії, робота шлюзів і життєзабезпечення звучали коректно й природно. І ще про характер мовлення: я свідомо уникаю евфемізації лексики там, де вона руйнує образ. Якщо персонаж говорить жорстко – українською він теж говорить жорстко: матюкається, а не «чортихається».

Чи були сцени або діалоги, де доводилося балансувати між точністю тексту і збереженням напруженості чи атмосфери?

Так. Для мене точність – основа перекладу: вона визначає ритм, міру пояснень і тримає напругу без спрощень. Спершу фіксую коректний зміст і термін, а вже потім налаштовую темп і паузи. Коли точність на місці, атмосфера «вмикається» сама.
Наприклад, перша сцена – ритуальний забіг підлітків голяка відкритою поверхнею Місяця. Десять кроків як ініціація, падіння одного з учасників, допомога Лукасіньйо – напруга обчислюється кроками, й завдання перекладу – тримати цей ритм.
Були й мовні виклики: небінарний персонаж Відхья Рао – там я максимально уникав родових маркерів і вибудовував репліки так, щоб зберегти ідентичність і природність української фрази, попри те, що автор спеціально придумав для нього окремий займенник.

Які герої або ситуації стали для вас особливо живими під час перекладу і чому?

«Луна» підкуповує різноманітністю. Кожен із п’яти «драконів» – унікальний, проте усередині родин відчутна власна палітра – найяскравіше це відображено у сім’ї Корта. Лукас – манірний денді, поціновувач босанови й відданий син; Рафа – запальний і азартний керівник; Карліньйос – «пиловик» і сила родини; Вагнер – мовчазний «самотній вовк»; Аріель – зірка місячного суспільства, блискуча адвокатка, холоднокровна й гостра на язик (саме прізвище Корта – від порт. cortar, «різати» – добре це підкреслює). Такий собі зріз суспільства вийшов, обрамлений сильним матріархом, без якої все починає сипатися. Переклад вимагає постійного контролю тембру, аби не звести ці голоси до спільного знаменника.
Окрема насолода – оповідь Адріани Корта про становлення місячного світу й народження «драконів». Це епічний нерв роману й ключ до цілісного розуміння: перехід від земного суспільства до місячного, економіка дефіциту, контрактна етика, корпоративні союзи та зради сходяться в єдину лінію.
І зрештою – напруга. Роман весь на межі: від фізичних сутичок до словесних двобоїв і юридичних баталій. Сам Місяць – Леді Луна – окремий персонаж, який не пробачає помилок.

Чи радилися ви з колегами або науковими консультантами щодо технічних або наукових деталей?

Дуже помічним було те, що паралельно з тим, як я працював над першим томом, другий перекладала інша перекладачка. Ми одразу обговорили усі моменти з глосарієм та персонажами. Щодо наукових деталей – то доводилось вивчати певні моменти самому. Наприклад, радіацію, хімічні елементи та гравітацію на Місяці. Також – особливості релігійних практик героїв та їхні символи, які досить екзотичні.

Як переклад допоміг вам по-новому подивитися на жанр наукової фантастики та корпоративної інтриги?

«Луна» навчила балансу: тримати фізику й економіку світу точною, а мову – живою; давати корпоративній інтризі швидкість трилера, не втрачаючи сенсу. Після цього досвіду я бачу наукову фантастику як жанр, де «наука» – це також про суспільні інституції, соціальну інженерію, контракти й «ціну кожного подиху», а поруч із технологічним поступом існують релігійні уклади, сімейні лояльності та боротьба матріархальних і патріархальних моделей.

Що для вас особисто стало найціннішим у цій роботі і яку пораду ви дали б перекладачам фантастики, які беруться за складні світи?

Найцінніше – відчуття, що точна мова й ритм фрази буквально «тримають» світ «Луни». Друге – дисципліна послідовності: один глосарій, усталені наголоси й правила імен, щоб голоси персонажів не «пливли».
Порада проста: зробіть коротку карту світу і глосарій; зафіксуйте наперед, що перекладаєте, а що транслітеруєте; тримайте ключові терміни й числа однаковими; читайте текст уголос – якщо речення спотикається, шукайте простіший варіант. І, звісно, мінімум дві вичитки перед здачею.