Інтерв’ю з Сергієм Пильтяєм

Сергій Пильтяй — український письменник, який дебютував із фентезі-епопеєю «Чаклун із Княжграда». До того писав оповідання та брав участь у різноманітних конкурсах із фантастики. Також пан Сергій став лауреатом премії «Кризаліс» від фестивалю «Єврокон-2024». Цьогоріч вийшов його перший науково-фантастичний роман «Кіберджанк. Неонові історії». Про нього ми сьогодні із паном Сергієм і поговоримо.

«Кіберджанк» — це ваше перше повноцінне видання у жанрі наукової фантастики. Що допомогло вам побудувати світоустрій? Можливо, є якісь історії, які надихнули?

Найбільше враження на мене справив роман «Нейромант» Вільяма Ґібсона. Ця нуарна атмосфера одразу затягнула мене в похмурий світ майбутніх технологій. Уже читаючи цей твір, я подумки конструював власний світ: середовище, технології, герої — усе це поступово вимальовувалося в моїй уяві. На формування сетингу «Кіберджанку» також вплинули такі фільми, як «Той, хто біжить лезом», «Особлива думка», аніме «Привид у броні», адже кіберпанк це не тільки жанр фантастики, а й ціла культура, до якої належать фільми, музика, художнє мистецтво і навіть стиль одягу.

Расті-джанк, юнікарди, флайботи та інші речі й пристрої — що із цього запозичене, а що вигадане власне вами? Чи складно було продумувати їхні принципи дії, функціональність?

Усі пристрої та технології, використані мною в сетингу, базуються на актуальних технологіях, але сетинг придумувався давно — коли в Україні тільки почали з’являтися смартфони й про оплату ними покупки в супермаркеті ще ніхто і не мріяв, а дрони були дорогим задоволенням. Придумувати функції пристроїв та принцип технологій було не складно. Я просто брав існуючу технологію і припускав, як вона працюватиме в майбутньому. Так у мене з'явились юнікарди — аналоги сучасних смартфонів за функціональністю, але завтовшки із банківську картку. Чи флайботи, що використовуються корпораціями як розвідувальні або бойові пристрої. Є технології, які нагадують корпоративні мережі — це Нейронет. У моєму світі є аналог інтернету, який називається Глобалнет, але є інша мережа, що називається Нейронет. Це закрита для звичайних користувачів мережа міжкорпоративного спілкування. Щоб під’єднатися до неї, потрібно мати фізичний конектор у скроні, що називається «гайкою», або «шайбою». Оператори Нейронету, які мають «гайку», називаються нейрорайдерами, або на сленгу «нервограями». Ось такі особливості функціонування мережі в світі «Кіберджанку».

В описаних вами містах в оповіданнях вгадуються деякі міста України. Розкажіть, що трапилося із цими містами у вашому вигаданому всесвіті та що вони пережили.

Світ, описаний у «Кіберджанку», є поствоєнним суспільством, яке не змогло відновитися, особливо в плані людських ресурсів. Це територія з дисбалансом заселення, нестачею низькокваліфікованих працівників і подекуди надлишком висококваліфікованих. Тому тут поширені андроїди та клони на важких роботах. Одразу після війни сталася енергетична криза, тому в деяких містах були створені автоматичні комбінати зі збирання та спалювання дерев для генерації енергії. Але в таймлайні описуваних подій ці комбінати вже не функціонують і переважають відновні джерела енергії — сонячна та вітрова. І треба пам’ятати, що світ «Кіберджанку» — це майбутнє до сьогодення, яке відбувається в паралельному світі. Така собі альтернативна історія.

Кіберджанк. Неонові історії

299,00 грн

Переглянути

«Кіберджанк. Неонові історії» — це книга, яка складається з оповідань, герої яких живуть у межах одного всесвіту і навіть перетинаються. Але це не лінійна сюжетна оповідь. Деякі розповіді ведуться від імені третьої особи, а одне — навіть від першої. Чому ви обрали таку форму?

Така форма дає мені можливість розкрити сетинг, не прив’язуючись до однієї історії та героїв. Ці оповідання — наче шматочки пазлу, які читач складає і поволі формує уявлення про єдиний світ. Стосовно оповідання від першої особи, то це був свідомий прийом через особливість сюжету. Мені хотілося, щоб читач сам відчув себе у механічному тілі. Думаю, це також сприяє зануренню у світ «Кіберджанку».

Роль людини у світі «Кіберджанку» — чи можуть повністю клони, андроїди замінити її?

Думаю, що у світі «Кіберджанку» — ні. Клони та андроїди тут є беземоційними створіннями в своїй масі, тож вони не здатні до справжнього креативного мислення. І хоча в майбутньому цього світу вони можуть відігравати суттєвішу роль, людина все одно буде важливим визначальним фактором.

Ваші персонажі мають українські імена (Ольга, Владислав, Маріка), але вони більше надають перевагу іншим іменам/нікам — Саторі, Ґрей, Пінк. Чому?

В описаному світі важливу роль відігравали соціальні мережі, в яких користувачі виступали під ніками, і з часом людину навіть у повсякденні простіше було впізнати за ніком, ніж за ім’ям. Тому ніки використовуються частіше.

Чи плануєте працювати і далі у цьому піджанрі наукової фантастики?

Планую, хоча не зовсім в жанрі кіберпанк. У мене є деякі матеріали та ідеї продовження «Кіберджанку», але в сетингах дизельпанку та біопанку. Тобто подальші пригоди героїв відбуватимуться у мультивсесвіті. І куди заведе їх доля — я поки що не знаю.

Розмовляла Олена Буда