Інтерв’ю з українською письменницею Катериною Ліпс

Катерина Ліпс — сучасна українська письменниця, дизайнерка одягу та викладачка, випускниця Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Авторка романів «Час змін», «Дружина мимоволі», «Доленосне захоплення», «Таємниця у спадок» і «Незабуте кохання». У своїх книгах поєднує історії кохання, психологічну драму та історичне тло, досліджуючи людські почуття, вибір і силу характеру.

У центрі роману — пошук відповіді на запитання «чому». Чому саме цей мотив став ключовим для всієї історії?

Здебільшого письменники поділяються на «архітекторів» та «садівників». Щодо мене, то я — «садівник», тобто історії самі приходять до мене. Коли я навчалася в Академії дизайну і мистецтв, на філософії ми проходили тему «світ ідей» (поняття, започатковане Платоном), і в цьому щось є.
Коли я пишу, то вигадую загальну ідею, образи героїв, їхні імена. Але ніколи заздалегідь не знаю, що саме відбуватиметься далі, хто з героїв що кому відповість і як це вплине на сюжет, як змінить попередній задум усієї історії. І це дуже цікаво та захопливо, бо герої живуть своїм життям, а я лише спостерігаю за ними.
Жуліан «народився» не в цій книзі, а ще в моєму дебютному романі «Час змін». Там він не був головним героєм, але вже тоді згадувалося про його перше кохання та їхнє дивне розставання. Оскільки ця тема не була розкрита, то, починаючи писати роман про Жуліана, природно постало саме це запитання — «чому?». Мені було незрозуміло, що ж там у них таке трапилося. І взагалі, мені було цікаво дізнатися, якою є Флоренс; чому вона підкорила, а потім розбила серце Жуліана? Тож разом із головним героєм мене захопив пошук відповіді саме на це запитання.

Ваш роман поєднує психологічну драму, історію кохання та атмосферу становлення кінематографа. Як вам вдалося знайти баланс між особистою історією героїв і історичним контекстом?

Я довірилася своєму чуттю і своїм героям. (усміхається)
Завжди намагаюся не перевантажувати роман різними історичними фактами, але обов’язково ненав’язливо знайомлю читачів з історичними моментами тієї епохи, про яку йдеться. Тож, виокремивши найдоречніше саме для цієї історії, зробила його фоном для любовної лінії книги.

Чому ви обрали саме французького кінорежисера як головного героя? Що цей образ дозволив розкрити в сюжеті?

Насправді це сталося випадково. Одна з моїх учениць, прочитавши мій дебютний роман, підійшла до мене і запитала: «А як же Жуліан? Як складеться його доля?». Я запевнила її, що історія дописана і продовження не буде. Але вже вдома я замислилася: а чому б і ні?
Але не хотіла писати другий том. Мені було цікаво створити нову історію, розвинути нову гілку сюжету, майже не пов’язану з першою книгою.
«Незабуте кохання» — це цілком самостійна історія. Так із дебютного роману сюди перенеслися Жуліан (там у нього була зовсім маленька роль, а тут він уже головний герой) і Ніколет — свідок його перетворення на відому постать, а ще вона виконує роль маленького місточка між обома книгами.
«Незабуте кохання» — історія саме про Жуліана, його дорослішання та кохання. Про мужність, шляхетність, стійкість і різні випробування на його шляху: зради, зневіру, великі досягнення. Він справді був таким героєм, який заслуговував на окрему історію. Тож вона і з’явилася.
А оскільки я з дитинства люблю кіно, то мені було цікаво продовжити досліджувати цю тему (трішки про кіно згадувалося в дебютній книзі). Ну а враховуючи, що колискою кінематографа була саме Франція, це дозволило історії стати ще гармонійнішою.
Щодо образу французького кінорежисера, то він дозволив розкрити в сюжеті, по-перше, мотивацію неймовірного успіху. Колосальне соціальне зростання, яке відбулося, аби довести коханій, що він, Жуліан, чогось таки вартий. А по-друге — висвітлити драму безсилля перед чужим вибором, бо, незважаючи на всі досягнення, красуня все одно нехтує його почуттями.

Незабуте кохання : роман

499,00 грн

349,00 грн

Переглянути

Жуліан проходить шлях від молодого гонщика до успішного режисера. Що для вас є головною рушійною силою його трансформації — кохання, амбіції чи прагнення довести щось самому собі?

Насамперед — кохання! Це почуття ніби чари, воно має силу впливати на людину і її вчинки. Для Жуліана воно є стимулом до розвитку, підкорення дедалі нових вершин. Воно сповнює силами підніматися і йти далі, коли ти впав і душі боляче. Зрештою — здійснювати свої і навіть чужі мрії.
Але й амбіції для Жуліана — не менш вагома сила, яка додає сміливості, щоб, попри все, йти до цілі. А згодом саме амбіції підживлюють його, коли він страждає від болю розбитого серця після розставання з Флоренс.

У романі значну увагу приділено темам самолюбства, марнославства та зради. Чому саме ці людські риси ви вирішили поставити в центр історії?

На жаль, ці риси є частиною людської природи. Багато драм відбувається саме через них. Але на їхньому тлі можна вдало висвітлити руйнівну силу егоїзму та ревнощів, а це змушує багато про що замислитися.
Ці вади — неабияке випробування, тож не кожен здатен його витримати, не втративши світла в серці та добра в душі. Ось і летять «маски» з тих, у кого вони є.

Чи прагнули ви показати, що професійний успіх не завжди здатен компенсувати особисті втрати й подарувати відчуття щастя?

Я не знала, як буде розвиватися ця історія, тож спочатку в мене не було такої мети. Але історія почала писатися таким чином, що цей мотив з’явився сам собою.
Справді, успіх у кар’єрі не здатний подарувати відчуття великого щастя, якщо немає особистого. Хоча й особисте щастя може затьмаритися невдачами в кар’єрі. Тож краще, коли в житті присутня рівновага.

Флоренс залишає Жуліана без пояснень, і саме ця невідомість визначає його подальше життя. На вашу думку, що для людини болючіше — гірка правда чи її відсутність?

Мені здається, для всіх по-різному. Але, мабуть, для більшості болючішою є гірка правда. Тому часто люди воліють жити в ілюзії.
Але для Жуліана болючішою була саме відсутність правди. Йому було нестерпно губитися в здогадах. Він хотів зрозуміти, чому в їхніх стосунках із Флоренс сталася драма. Але образа заважала зрозуміти вчинок коханої, а гордість — розпочати рішучі дії.
Тож лише з плином часу, коли образа притупилася, а гордість стала меншою, для нього настав слушний момент, щоб усе з’ясувати. Але чи пожалкує Жуліан про те, що вирішив дізнатися цю гірку правду? На це запитання читачі зможуть знайти відповідь, прочитавши роман.

У романі читач поступово бачить, як за красивими масками приховуються зовсім інші риси характеру. Чому вам було важливо дослідити саме цю тему?

Бо так чи інакше всі ми в житті стикаємося з цим явищем.
Уперше я побачила, як упала «маска», ще у шкільні роки. Тоді для мене це було найболючішим відкриттям, бо я ще не знала про такий феномен. Але добре, що тоді так сталося. Це змусило мене прискіпливіше та ширше поглянути на природу людей, їхні вчинки і проблеми, які виникають між ними.
У літературі цей засіб дозволяє оголити психологічну глибину персонажів, розкрити їхні внутрішні конфлікти, дослідити й пояснити відчуття та порушити важливі соціальні теми.

Які питання, на вашу думку, читач має поставити собі після того, як перегорне останню сторінку книги?

(Сміється.) Та чи врешті-решт одружаться Жуліан і ця примхлива Флоренс?!
А якщо без жартів, то всі ми настільки різні, що, читаючи одну й ту саму книгу, дивлячись один фільм чи перебуваючи в однаковій ситуації, по-різному все це сприймаємо й переживаємо. Бо ми пропускаємо все через свою «призму», і в кожного вона неповторна.
Сподіваюся лише, що ця книга дозволить читачам багато про що поміркувати та знайти відповіді на свої запитання. Ну і, звісно, насолодитися читанням!